30 реквізитів бойового документа: повний розбір з прикладами

Юридичну силу бойовому документу надає не печатка сама по собі, а повний набір правильно оформлених і правильно розміщених реквізитів. ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів» (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020) визначає рівно 30 таких реквізитів — від Малого Державного Герба до відмітки про відпрацювання документа.

Цей довідник — повний розбір усіх тридцяти за розділами 1.1–1.2 документа: що таке кожен реквізит, де він стоїть на аркуші, як пишеться і як виглядає на практиці. Стане в пригоді офіцерам штабів, слухачам ВВНЗ і всім, хто відпрацьовує планувальні та директивні документи.

Що таке реквізити і навіщо їх 30

За визначенням документа, реквізити є обов'язковими даними (відомостями) для оформлення оперативних (бойових) документів. Сенс формалізації простий: документ, у якому кожен елемент стоїть на своєму місці, читається однозначно будь-яким штабом — і саме визначені реквізити, їх правильне написання та взаємне розміщення надають документові юридичної сили.

Важливо розуміти: не кожен документ містить усі 30. Частина реквізитів стосується лише текстових документів (адресат, текст, розрахунок розсилки), частина — лише графічних (масштаб, номенклатура карти, оперативна обстановка), частина — лише титульного аркуша планувальних документів (гриф затвердження, спеціальний код). Про те, як реквізити збираються на одній сторінці, ми окремо розбирали у статті про титульний аркуш бойового документа.

Повний перелік 30 реквізитів

1. Малий Державний Герб України
2. Гриф обмеження доступу до документа
3. Номер примірника
4. Назва органу військового управління, яким поставлено завдання щодо розроблення документа
5. Гриф затвердження документа
6. Заголовок документа
7. Відмітка про спеціальний код
8. Назва органу військового управління (структурного підрозділу), який розробив документ
9. Місце та рік розроблення документа
10. Обліковий номер
11. Додатки до документа
12. Масштаб
13. Показник обсягу документа
14. Військове звання, ім'я та прізвище виконавця документа і кресляра
15. Загальна кількість розроблених примірників та дата завершення розроблення документа
16. Номенклатура карти
17. Оперативна обстановка
18. Умовні позначення
19. Підпис документа
20. Дата підпису
21. Категорія терміновості
22. Адресат
23. Заголовок до тексту документа
24. Текст документа
25. Місце для печатки
26. Розрахунок розсилки
27. Ознайомлення з документом
28. Виготовлення документа
29. Дані про відправлення
30. Відмітка про відпрацювання документа

Далі — розбір за логічними групами: як реквізити лягають на аркуш зверху вниз.

Верхнє поле: Герб, гриф, номер примірника (реквізити 01–03)

Малий Державний Герб України (01) розміщується у центрі верхнього поля аркуша. Розміри жорстко визначені: висота — 17 мм, ширина — 12 мм.

Гриф обмеження доступу (02) засвідчує ступінь обмеження доступу до інформації. Зміст оперативних документів містить переважно інформацію з обмеженим доступом: службову (гриф «Для службового користування») або секретну — залежно від ступеня секретності це «Таємно», «Цілком таємно» або «Особливої важливості». Гриф розміщується у правому верхньому куті документа; на титульному аркуші верхній край напису має збігатися з верхнім краєм Герба. Пишеться в один рядок шрифтом 12 пунктів. Документи, розроблені в ході оперативної (бойової) підготовки, додатково маркуються позначкою «По навчанню» під грифом — саме вона відрізняє навчальні документи від поточного діловодства:

Таємно
По навчанню

Детально про ступені секретності та кому який гриф надається — в окремому розборі про грифи обмеження доступу: ДСК, Таємно, Цілком таємно.

Номер примірника (03) — запис облікової нумерації документа. Друкується під грифом обмеження доступу, лівий край напису збігається з лівим краєм грифа. Формат: «Прим. № ___», один рядок, 12 пунктів. Нюанс електронного документообігу: в електронному документі номер примірника не заповнюється — його проставляють уже після друку.

Титульний аркуш: реквізити 04–09

Назва органу військового управління, яким поставлено завдання (04), зазначається повністю, великими літерами, без скорочень, по центру текстової частини на відстані 15–20 мм від Герба. Наприклад: «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ», «ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ».

Гриф затвердження (05) — посилання на нормативно-правовий акт, яким документу надано юридичної сили. Друкується на титульному аркуші замислу (плану) операції у правому верхньому куті, на відстані 12 мм від назви органу військового управління, зазвичай три-чотири рядки шрифтом 12 пунктів:

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ командувача військ
оперативного командування “Захід”
___________________ № _______

Заголовок документа (06) відображає його стислий зміст, друкується посередині під назвою органу військового управління на відстані 80–85 мм від неї. Два-чотири рядки, відповідає на питання «що?», перший рядок — великими літерами, скорочення заборонені, крапка в кінці не ставиться:

ЗАМИСЕЛ
оборонної операції оперативного угруповання військ “Захід”

Спеціальний код (07) — формалізований запис для ідентифікації планів операцій, який розробляється під час завчасного планування. Оформляється таблицею з однієї графи і трьох рядків під заголовком на відстані 12 мм: скорочена назва плану (до дев'яти літер, наприклад «ПлОООУВ»), номер плану з трьох цифрових груп (ХХ.Х.ХХ — орган розроблення, ситуація застосування, функціональне призначення) і дата останнього уточнення, яка записується олівцем.

Назва органу, який розробив документ (08), пишеться повністю, без скорочень («Головне оперативне управління»), у нижній частині титульного (облікового) аркуша по центру. Під нею — місце та рік розроблення (09) в один рядок через тире: «Київ – 2020».

Разом із обліковим номером (10) ці реквізити закривають титульну сторінку планувального документа.

Додатки і «паспорт» графічного документа: реквізити 11–16

Додатки до документа (11): якщо документ є додатком до основного, у верхньому правому куті титульного аркуша під номером примірника друкується запис у два-три рядки шрифтом 12 пунктів:

Додаток 1
до Плану оборонної операції оперативного
угруповання військ “Захід”

Масштаб (12) — числове співвідношення зображення на карті до природної величини. На обліковому аркуші друкується на відстані 75 мм від нижнього поля з лівого краю маленькими літерами («Масштаб карти 1 : 200 000»), на лицьовому боці графічного документа — на відстані 50 мм від нижнього поля посередині великими («МАСШТАБ 1 : 200 000»). Як масштаб виглядає на робочій карті командира — дивіться окремий розбір підпису і масштабу робочої карти.

Показник обсягу (13) — скільки аркушів пішло на склейку графічного документа: «Кількість аркушів: 9», під масштабом з лівого краю облікового аркуша.

Виконавець і кресляр (14) — перелік службових осіб, які розробляли та оформлювали документ. Два рядки з лівого краю облікового аркуша; звання скорочується, ім'я з великої літери, прізвище — великими:

Виконав: п-к Андрій КОЛОМІЄЦЬ
Креслив: м-р Олександр ІВАЩЕНКО

Кількість примірників і дата завершення розроблення (15) пишеться одним рядком під попереднім реквізитом: слово «в», кількість словом, слово «примірнику (примірниках)» і дата трьома групами чисел — 25.12.2020.

Номенклатура карти (16) — перелік нумерації аркушів топографічної карти, використаних для документа. Друкується на відстані 75 мм від нижнього поля з правого краю; кількість рядків не обмежується. Використовується лише тоді, коли графічний документ відпрацьовано на топографічних або спеціальних картах.

Серце графічного документа: обстановка та умовні позначення (17–18)

Оперативна обстановка (17) — відображення елементів замислу (плану), положення військ (сил) на місцевості та їх завдань. Наноситься умовними знаками та скороченнями. Сам порядок нанесення — окрема велика тема розділу 2.2 документа; базу знакової системи ми розбирали у статті про будову умовного знака НАТО, а повний каталог знаків — у каталозі тактичних знаків ЗСУ за Наказом 140.

Умовні позначення (18) — формалізована таблиця для введення додаткових знаків, не передбачених керівними документами, з поясненням їх змісту. Друкується на відстані 200 мм від правого чи лівого краю карти (залежно від її завантаження обстановкою), нижній край таблиці збігається з верхнім краєм реквізиту «Підпис документа». Рекомендований розмір — 300×200 мм, заголовки граф — «Знак» і «Зміст знака», тематичний заголовок «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ» великими літерами.

Підпис, дата, печатка (реквізити 19, 20, 25)

Підпис документа (19) складається з найменувань посад службових осіб, їх підписів, військових звань, імені та прізвища. На текстовому планувальному документі розміщується на останньому аркуші на відстані двох інтервалів від тексту, від межі лівого поля; підписи — один під одним через один міжрядковий інтервал. На графічному — у нижній частині карти під оперативною обстановкою, симетрично відносно центра, з вирівнюванням по лівому краю найдовшого рядка. У реквізиті зазначається дійсне найменування органу військового управління:

Командувач військ оперативного командування “Захід”
генерал-лейтенант                     Віктор РУДЕНКО

Начальник штабу – заступник командувача військ
оперативного командування “Захід”
полковник                        Олександр МАРЧЕНКО

Дата підпису (20) — під підписами, від межі лівого поля, одним рядком: «10 травня 2020 року». Про всі формати запису дати й часу в бойових документах — окремий довідник.

Місце для печатки (25): відбиток гербової печатки засвідчує дійсність документа і розміщується так, щоб охоплював підпис службової особи та кілька літер назви її посади. На оперативній директиві, бойовому наказі, бойовому розпорядженні та попередньому (попередньому бойовому) розпорядженні печатка додатково ставиться у правому нижньому куті кожного аркуша, крім останнього. Використовується гербова печатка з дійсним найменуванням органу військового управління (військової частини).

Категорія терміновості та спеціальні відмітки (реквізит 21)

Категорія терміновості визначає черговість передачі інформації вузлами зв'язку ЗСУ. Директивні та інші оперативні документи поділяються на п'ять категорій: «ГОРИЗОНТ», «ЕФІР», «БУРАН», «ЗЛІТ» та безкатегорійні. «ГОРИЗОНТ» — найвища; документи вищої категорії передаються негайно, з перериванням передачі документів нижчої категорії.

Крім категорії, на документах можуть проставлятися чотири види спеціальних відміток:

• «ПЕРЕДАВАТИ ЗІ ЗВОРОТНОЮ ПЕРЕВІРКОЮ» — коли зміст треба передати з високим ступенем достовірності, без викривлень при обробці й передачі;
• «ПІДЛЯГАЄ КОНТРОЛЮ» — коли особі, яка підписала повідомлення, потрібен точний час вручення адресату; станція приймання зобов'язана негайно доповісти станції відправлення час вручення;
• «ПО НАВЧАННЮ» — у період проведення навчань (тренувань);
• «ОСОБИСТО» — на секретному документі, який вручається особисто адресатові або уповноваженій ним особі.

Реквізит друкується у правому верхньому куті над грифом обмеження доступу: категорія — великими літерами, спеціальна відмітка — малими:

ГОРИЗОНТ
підлягає контролю

Адресат, заголовок до тексту, текст (реквізити 22–24)

Адресат (22) друкується під номером примірника, з абзацу, і складається з назви посади службової особи — військове звання і прізвище не пишуться: «КОМАНДИРУ 72 омбр». Якщо документ іде кільком адресатам, пишеться узагальнена адреса, а нижче після слова «тільки» — адресат конкретного примірника:

КОМАНДИРАМ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ОК “Захід”
Тільки: КОМАНДИРУ 72 омбр.

При передачі технічними засобами зв'язку перед посадою через тире зазначається позивний вузла зв'язку: «ЕТАН – КОМАНДИРУ 72 омбр.»

Заголовок до тексту (23) — формалізована назва директивного документа під адресою, на відстані 15 мм, від межі лівого поля. Містить назву документа, орган розроблення, номер, місце розташування пункту управління, час і дату підпису (час проставляє той, хто підписує), масштаб і рік видання карти:

ОПЕРАТИВНА ДИРЕКТИВА оперативного командування “Захід” № 000т.
ОКП – 12 км сх. ЖИТОМИР (2488). 15.00 12.01.2020.
Карта 200 000, видання 2008 року.

Текст документа (24) пишеться українською мовою, стисло, грамотно, без повторів і зворотів без змістового навантаження. Правила роботи з додатками: посилання з точним найменуванням і номером, розміщення послідовно в міру посилання, знак «№» перед цифрою не ставиться, єдиний додаток номера не має, кожен додаток підписує начальник штабу (керівник структурного підрозділу), в якому його розроблено. Терміни мають відповідати законодавству і статутам; скорочення дозволені, якщо розшифровані після першого згадування і зведені в окремий перелік у додатку. Як ці вимоги реалізуються в конкретних документах — дивіться розбір бойового розпорядження зі зразком.

Зворотний бік останнього аркуша: реквізити 26–28

Розрахунок розсилки (26) — таблиця з адресами органів військового управління (частин, підрозділів), яким адресується документ. Складається у разі надсилання документа п'яти і більше адресатам, розміщується на зворотному боці останнього аркуша (за потреби — на окремому аркуші). Структура: текстуальний дозвіл (рішення начальника штабу щодо зняття копій), тематичний заголовок («РОЗРАХУНОК РОЗСИЛКИ» великими літерами плюс точна назва документа, без крапки), таблиця зазвичай із шести граф і підпис.

Ознайомлення з документом (27) — таблиця переліку службових осіб, яким надано дозвіл на доступ до інформації документа. Друкується під розрахунком розсилки на відстані 15 мм. Таблиця має п'ять граф: номер; найменування посади; військове звання, ім'я та прізвище; час і дата ознайомлення; підпис про ознайомлення — три останні графи заповнює той, хто ознайомився.

Виготовлення документа (28) — узагальнена інформація про особливості друкування документів з обмеженим доступом, у лівому нижньому куті зворотного боку останнього аркуша. Для секретних документів зазначаються: кількість примірників, список адресатів (не більше чотирьох), стаття ЗВДТ як підстава засекречування, посада і підпис виконавця, що надав гриф, його телефон, назва та реєстраційний номер машинного носія, з якого друкувався документ, дата створення. Для документів «Для службового користування» — кількість примірників, перелік номерів з адресатами, пункт переліку відомостей установи та обліковий номер електронного носія чи номер АРМ. Проєкт в електронному вигляді примірників не має, доки його не роздрукують.

Відправлення і відпрацювання: реквізити 29–30

Дані про відправлення (29) — запис щодо дозволу на передачу документа автоматизованими системами управління ЗСУ. Система залежить від грифа: відкрита інформація — АСУ ЗСУ «Дніпро» та захищена «СЄДО» МОУ; «для службового користування» — «Система ЗСУ 002»; «таємно» — «Система ЗСУ 001». Документи, що йдуть засобами шифрованого зв'язку, оформлюються за вимогами нормативних документів з безпеки шифрованого зв'язку.

Відмітка про відпрацювання документа (30) завершує перелік — це фінальна службова відмітка у життєвому циклі оперативного документа.

Повна картина того, як ці реквізити працюють у різних типах документів — у нашому загальному довіднику про класифікацію та оформлення оперативних (бойових) документів. А тримати всі 30 реквізитів під рукою на польових виходах зручно у друкованому виданні Наказу 140, яке є в нашому магазині.

Часті питання

Оперативні документи — це що таке?

Це документи, за допомогою яких здійснюється управління військами: планувальні (замисли, плани), директивні (директиви, накази, розпорядження) та інші. ВКДП 5(3)-00(01).02 встановлює для них єдиний порядок оформлення — 30 реквізитів, вимоги до змісту, розташування та написання кожного з них.

Скільки реквізитів має бойовий документ за Наказом 140?

Тридцять — від малого Державного Герба України (реквізит 01) до відмітки про відпрацювання документа (реквізит 30). При цьому конкретний документ містить не всі 30 одразу: набір залежить від типу — текстовий чи графічний, планувальний чи директивний.

Гриф «Для службового користування» — це секретна інформація?

Ні. «Для службового користування» надається носіям службової інформації — вона обмежена в доступі, але не становить державної таємниці. Секретній інформації залежно від ступеня секретності надаються грифи «Таємно», «Цілком таємно» або «Особливої важливості». Гриф розміщується у правому верхньому куті документа.

Які вимоги до бойових документів і їх класифікація?

Ключова вимога — юридична сила, яку забезпечують правильно написані та правильно розміщені реквізити. Текст пишеться українською, стисло і однозначно; секретність фіксується грифом обмеження доступу; терміновість передачі — однією з категорій («ГОРИЗОНТ», «ЕФІР», «БУРАН», «ЗЛІТ» або безкатегорійні). Класифікацію документів і вимоги до кожного типу ми детально розібрали в окремому довіднику з оформлення оперативних документів.

Чи проставляється номер примірника в електронному документі?

Ні. В електронному документі номер примірника не заповнюється — він проставляється після друку. Так само підготовлений проєкт документа в електронному вигляді взагалі не має примірників, доки його не роздрукують: кількість і номер примірника вказуються вже на паперовій версії.