Як влаштований умовний знак НАТО: обрамлення, позначка, ампліфікатори

Будь-який тактичний знак НАТО — від піхотної роти до підводного човна — збирається, як конструктор, із тих самих п'яти елементів: обрамлення, кольорового заповнення, позначки, модифікатора та ампліфікатора. Хто розуміє цю логіку, той читає незнайомий знак на карті без довідника: форма каже «свій чи ворог», відкрите чи замкнуте обрамлення — «в повітрі, на землі чи під водою», пунктир — «ще тільки планується».

Ця стаття — розбір розділів 5.1–5.2 ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів» (наказ Головнокомандувача ЗСУ №140 від 11.09.2020), друковані сторінки 66–75. Саме тут документ задає правила, за якими побудовані всі 1056 умовних знаків каталогу.

П'ять складових знака

За п. 5.2.1 умовні знаки будуються на основі піктограм, що відображають озброєння та військову техніку, інфраструктуру й діяльність в усіх сферах. Кожен знак розкладається на:

• Обрамлення — зовнішня геометрична рамка. Основа, до якої додається все інше;
• Кольорове заповнення (заливка) — внутрішня область знака, що дублює ідентифікацію кольором;
• Позначка — «серце» знака: піктограма або буквено-цифровий символ усередині обрамлення (піхота, танк, склад, РЛС);
• Модифікатор — додаткове графічне чи буквено-цифрове зображення при позначці, всередині знака;
• Ампліфікатор — текстова інформація за межами обрамлення: номер підрозділу, час, швидкість тощо.

Ось як це виглядає зібраним разом — приклад із рисунка 5 документа: ворожий знак (ромб) із позначкою, текстовим модифікатором «С» усередині та ампліфікаторами (штрих зверху, «20» біля обрамлення) зовні:

Компоненти знака, побудованого за цією схемою, передають стандартизовану інформацію про ідентифікацію, бойові показники, стан та завдання об'єкта (п. 5.2.2). Розберімо кожен елемент.

Обрамлення: хто перед вами і де він

Обрамлення — це основа знака і водночас обмеження його розміру. Воно визначає стандартизовану тотожність, розмір, стан та підпорядкованість об'єкта (п. 5.2.3). Залежно від фону екрана обрамлення може бути білим або чорним, або кольоровим відповідно до таблиці 6.

Сім категорій ідентифікації

Документ визначає сім категорій: дружні, очікувано дружні, ворожі, підозрілі, нейтральні, невідомі та невизначені об'єкти (п. 5.2.4). Форма обрамлення в сухопутних операціях кодує їх так:

• дружні та очікувано дружні — коло або прямокутник;
• ворожі та підозрілі — ромб;
• нейтральні — квадрат;
• невідомі та ті, щодо яких рішення про ідентифікацію ще очікується, — чотирилисник.

Простір: над, на чи під поверхнею

Другий вимір, який кодує обрамлення, — простір, у якому об'єкт виконує завдання (п. 5.2.5). Об'єкт може діяти над поверхнею (у повітрі або космосі), на поверхні (на суші чи морі) або під поверхнею (під водою чи землею). Правило з таблиці 4 просте:

• замкнуте обрамлення — об'єкт на поверхні;
• обрамлення, відкрите знизу, — повітряний і космічний простір;
• обрамлення, відкрите зверху, — об'єкт під водою.

Цікава деталь: сухопутний простір включає й об'єкти близько до поверхні — наприклад, міни та підземні шахти. А надводний охоплює лише те, що на поверхні моря: підводні човни й морські міни вже належать до підводного простору.

Стан: існує чи планується

Обрамлення відповідає і на питання часу (п. 5.2.6). Якщо об'єкт на місці — стан «існує» або «підтверджено» — лінія обрамлення суцільна. Якщо об'єкт лише буде у визначеному місці («планується», «очікується») або умовно допускається, що він там («імовірний»), — лінія пунктирна. Стан неможливо показати лише тоді, коли знак не має обрамлення або відображається точкою.

Окремий випадок — пунктирна лінія з чергування чорних і білих крапок: вона означає невизначену ідентифікацію об'єкта. Такий біло-чорний пунктир читається на будь-якому фоні — від світлого екрана до топографічної карти:

Колір: чотири ідентифікаційні кольори у форматі RGB

Головна вимога п. 5.2.7 — максимальний контраст між знаком і фоном карти чи екрана. Документ фіксує кольори за умовчанням у форматі RGB — і для електронних систем, і для нанесення від руки:

Важливе правило: усі компоненти знака, за винятком обрамлення, мають бути одного кольору. Заливка — внутрішня область знака — дає додаткову ідентифікацію, якщо знак має обрамлення; без кольору вона прозора. А от у необрамлених знаків колір (крім тексту-підсилювача) — взагалі єдиний засіб ідентифікації об'єкта. Про те, як ці чотири кольори співіснують з іншими кольорами робочої карти, — окремий розбір: шість кольорів бойової карти.

Позначка: що саме зображено

Позначка — внутрішня частина символу, на якій зображено абстрактний образотворчий або буквено-цифровий знак: обладнання, установку, діяльність або дії (п. 5.2.8). Дві схрещені лінії в прямокутнику — піхота, овал — бронетехніка, і так далі. Стандарт передбачає три типи позначок: ті, що обов'язково мають обрамлення, ті, що йдуть без нього, і ті, де обрамлення не є обов'язковим.

Модифікатор: уточнення всередині знака

Модифікатор — абстрактне, графічне або буквено-цифрове зображення при позначці, яке дає про неї додаткову інформацію (п. 5.2.9). Модифікатори вписуються в обмежувальний восьмикутник і розміщуються вище або нижче позначки — саме так «механізована» піхота відрізняється від просто піхоти, а «гірський» підрозділ від звичайного.

Ампліфікатор: текст за межами обрамлення

Ампліфікатор відображає додаткову інформацію про знак і наноситься за його обрамленням (п. 5.2.10). Для тексту навколо знака стандарт визначає фіксовані поля — зліва, справа, зверху і знизу від обрамлення:

Ампліфікатори застосовуються не до всіх знаків, і документ прямо радить не перевантажувати карту чи дисплей зайвою інформацією — використовувати лише визначені ампліфікатори. Найвідоміший з них — позначення ешелону над знаком: крапки, риски та хрести, що відрізняють відділення від взводу, батальйон від бригади.

Додаткові ампліфікатори: позиція, напрямок, швидкість

Позиція, напрямки та часові показники визначаються додатковими ампліфікаторами (п. 5.2.11, рисунок 4). Тут документ дає точні метричні правила:

• знак штабу органу військового управління наноситься на відстані одного віртуального восьмикутника від нижньої частини знака;
• довжина лінії напрямку переміщення має відповідати висоті восьмикутника;
• лінія руху головного підрозділу починається від центру знака до точки напрямку руху;
• товщина цих ліній — така сама, як у ліній обрамлення.

Восьмикутник: невидимий каркас знака

Усі елементи компонуються навколо віртуального восьмикутника — умовного просторового ескізу для розміщення позначок і модифікаторів усередині обрамлення (п. 5.2.12). Восьмикутник поділяється на три сектори — для позначки, модифікатора та ампліфікатора, — які обмежують доступне місце для нанесення. Рисунок 6 документа показує це розташування для кожного типу знака: у дружнього прямокутника, ворожого ромба, нейтрального квадрата і невідомого чотирилисника сектори компонуються однаково — позначка в центрі, модифікатори над нею і під нею.

Знак не має бути занадто великим — але достатнім, щоб позначка вмістилась в основний сектор восьмикутника. Є і виняток: у деяких випадках позначка може займати весь внутрішній простір знака, перевищувати восьмикутник і торкатися обрамлення. Це дозволено лише для сухопутних знаків; приклад у документі — медичний підрозділ, де хрест розтягнутий на все поле знака (рисунок 7, стор. 74).

А що зі знаками без піктограм?

Не вся обстановка вкладається в піктограми. Межі зон відповідальності, райони, рубежі, тактичні завдання — це знаки заходів управління військами (силами) з розділу 5.3: точки, лінії, райони, які комбінуються з іншими знаками й модифікаторами. Логіка кольору зберігається: чорний і блакитний — свої, червоний — ворожі, зелений — нейтральні, жовтий — райони хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного зараження. Замість полів навколо восьмикутника тут ампліфікатор пишеться просто при знаку — як «ОТУ 18.00 25.08» біля пунктирної стрілки планованого удару на рисунку 8 (стор. 75). Про самі документи, куди все це наноситься, — окремий довідник.

Часті питання

З чого складається тактичний знак НАТО?

З п'яти елементів: обрамлення (зовнішня рамка), кольорового заповнення, позначки (піктограма в центрі), модифікатора (уточнення всередині знака) та ампліфікатора (текст за межами обрамлення). Усі вони компонуються навколо віртуального восьмикутника — так визначає п. 5.2.1 Тимчасового порядку за наказом №140.

Ампліфікатори — це що?

Ампліфікатор — додаткова інформація про знак, що наноситься за межами його обрамлення в стандартних полях: номер і найменування підрозділу, час, швидкість, ешелон. На відміну від модифікатора, який стоїть усередині знака, ампліфікатор — завжди зовні. Застосовується не до всіх знаків, і стандарт радить не перевантажувати ними карту.

Яким кольором позначають ворога на карті за стандартом НАТО?

Червоним: позначка — RGB (255, 0, 0), заливка — (255, 128, 128); від руки — просто червоний. Форма обрамлення ворожого об'єкта — ромб. Дружні об'єкти — сині (коло або прямокутник), нейтральні — зелені (квадрат), невідомі — жовті (чотирилисник).

Що означає пунктирне обрамлення знака?

Що об'єкт не підтверджений на місці: він планується, очікується або його положення імовірне. Суцільна лінія — навпаки, стан «існує» чи «підтверджено». Окремий випадок — пунктир із чергування чорних і білих крапок: він позначає невизначену ідентифікацію об'єкта і читається на будь-якому фоні.

Де завантажити тактичні знаки НАТО за наказом 140?

Повний набір із 1055 знаків у PNG українською мовою можна завантажити одним архівом у нашому пості з наборами знаків. Там же — розбивка по розділах: підрозділи, техніка, артилерія, авіація, інженерні війська.