Умовні (тактичні) знаки ЗСУ за стандартом НАТО: як влаштована система

Умовні знаки ЗСУ — це єдина графічна мова, якою армія передає обстановку на картах, схемах і екранах АСУВ. Її стандарт закріплено у ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів», затвердженому наказом Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020, — і побудовано за логікою НАТО: не «завчити тисячу картинок», а скласти будь-який знак із типових елементів.

Цей гайд — про саму систему: з чого складається умовний знак, як форма обрамлення показує «свій чи ворожий», що таке позначка, модифікатор та ампліфікатор, як позначаються ешелони від екіпажу до всіх Збройних Сил і які кольори дозволені. Джерело — розділ 5 документа (стор. 66–119).

Звідки взялася система і навіщо вона потрібна

Набір умовних знаків призначено для графічного відображення підрозділів, озброєння, інфраструктури та їх діяльності в операціях (бойових діях). Документ встановлює деталізовані стандарти та обов’язкові вимоги до побудови знаків — з певною гнучкістю для потреб окремих користувачів. Знаки розраховані насамперед на сучасні мультихроматичні електронні системи, але всі вони працюють і в монохромі, і при нанесенні обстановки від руки.

Структурно міжвидові умовні знаки поділяються на шість сімейств: сухопутні, повітряні, морські, космічні, знаки діяльності з підтримки цивільного населення та знаки управління військами (силами). Під «військовими об’єктами» документ розуміє як фізичні об’єкти (бойові позиції, ОВТ, пункти управління, вузли зв’язку, бази, склади), так і нефізичні — планування, заходи контролю, очікувані місця з тимчасово визначеними характеристиками.

Окрема вимога — психологія сприйняття: знак має легко розпізнаватися в різних умовах освітлення, на різній картографічній основі, на екранах різних розмірів і «при різних ступенях фізичної та інтелектуальної втоми». Тому система жорстко регламентує і композицію, і кольори, і пропорції.

З чого складається умовний знак: п’ять елементів

Умовні знаки будуються на основі піктограм і складаються з обрамлення, кольорового заповнення, позначки, модифікатора та ампліфікатора. Всі ці елементи розташовуються всередині та навколо віртуального восьмикутника — умовного просторового ескізу, що обмежує розміри кожної частини знака. Детальний розбір кожного елемента з прикладами є в окремому пості про будову умовного знака НАТО, тут — головне.

Коротко про ролі елементів:

• Обрамлення — основа, до якої додається все інше. Воно визначає стандартизовану тотожність (сторону), розмір, стан та підпорядкованість об’єкта.
• Заливка — внутрішня область знака; дублює ідентифікацію кольором. Якщо кольори не використовуються — заливка прозора.
• Позначка — внутрішня частина символу: абстрактний, образотворчий або буквено-цифровий знак, що показує, ЩО це за об’єкт.
• Модифікатор — додаткова графіка або літери всередині восьмикутника, вище чи нижче позначки; уточнює позначку.
• Ампліфікатор — додаткова інформація ЗА межами обрамлення: номер підрозділу, ешелон, дата й час, швидкість, координати тощо.

Сторони: хто свій, хто ворог

Стандартизована ідентифікація має сім категорій: дружні, очікувано дружні, ворожі, підозрілі, нейтральні, невідомі та невизначені об’єкти. У сухопутних операціях дружні та очікувано дружні об’єкти позначаються колом або прямокутником, противник і підозрілі — ромбом, нейтральні — квадратом, невідомі й ті, щодо яких рішення про ідентифікацію ще очікується, — «чотирилисником».

Категорії з невизначеністю (очікувано дружній, підозрілий, невизначений) малюються пунктирним обрамленням із чергуванням чорних та білих крапок — так пунктир видно на будь-якому фоні.

Простір: на землі, у повітрі чи під водою

Обрамлення також кодує сферу дії об’єкта. Замкнуте обрамлення означає, що об’єкт на поверхні (на суші або на морі). Обрамлення, відкрите знизу, — об’єкт у повітряному чи космічному просторі. Відкрите зверху — об’єкт під водою. При цьому сухопутний простір включає й об’єкти біля поверхні землі — наприклад, міни та підземні шахти.

Стан: існує чи планується

Суцільна лінія обрамлення означає стан «існує» або «підтверджено» — об’єкт справді на місці. Пунктирна лінія — позиція, що планується, очікувана або імовірна. Стан не відображається, якщо знак не має обрамлення або показаний точкою.

Кольори: чотири сторони плюс чорний і білий

Стандарти кольорів задано в RGB (табл. 6 документа) — окремо для позначки та для заливки:

• Синій — дружні, очікувано дружні: позначка (0, 255, 255), заливка (128, 224, 255);
• Жовтий — невідомі або належність з’ясовується: (255, 255, 0) / (255, 255, 128);
• Зелений — нейтральні: (0, 255, 0) / (170, 255, 170);
• Червоний — ворожі, підозрілі, двоякі: (255, 0, 0) / (255, 128, 128);
• Чорний — обрамлення, лінії, райони, тексти, позначки та рамки; білий — за приміткою (зокрема заливка 6% сірого).

Усі компоненти знака, крім обрамлення, мають бути одного кольору. Саме обрамлення може бути білим або чорним залежно від фону екрана — або кольоровим. У знаків без обрамлення колір узагалі є єдиним засобом ідентифікації об’єкта. Для знаків управління військами (силами) додається ще один випадок: жовтим позначаються райони хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного зараження. Повний розбір колірної логіки — у пості про шість кольорів бойової карти.

Ампліфікатори: інформація навколо знака

Ампліфікатор наноситься за обрамленням знака і застосовується не до всіх знаків — документ прямо рекомендує використовувати лише необхідні поля, щоб не перевантажувати карту чи дисплей. Для кожного типу знаків визначено стандартні поля навколо обрамлення.

У таблицях 13, 15, 18, 22, 24, 26, 28 і 30 документ розписує поля для кожного сімейства знаків. Серед найуживаніших: A — позначка, B — ешелон, C — кількість, G — штабний коментар, M — вище формування, Q — стрілка напрямку руху, T — унікальне (цифрове) позначення, V — тип озброєння, W — дата і час у форматі DDHHMMSSZMONYY, X — висота (глибина), Y — координати, Z — швидкість, AF — загальний ідентифікатор (наприклад, «Оплот» для танка Т-84), AL — боєздатність (зелений — повністю боєздатний, жовтий — з незначними вадами, червоний — у бою неефективний, чорний — потребує відновлення).

Є й додаткові ампліфікатори положення та руху: знак штабу (вертикальна лінія вниз від знака), лінія напрямку руху та стрілка напрямку зі швидкістю. Довжина лінії напрямку має відповідати висоті восьмикутника, а товщина — лініям обрамлення.

Ешелони: від екіпажу до Збройних Сил

Рівень підрозділу (ешелон) позначається графічним ампліфікатором у полі 2 над знаком (табл. 8): Ø — розрахунок/екіпаж, ● — відділення, ●● — секція, ●●● — взвод, І — рота/батарея, ІІ — батальйон/дивізіон, ІІІ — полк, X — бригада, XX — дивізія, XXX — корпус, ОТУ, МК, КМП, XXXX — ОК, ОУВ, ПвК, армія, XXXXX — види та роди ЗС України, група армій, XXXXXX — Збройні Сили України. Окремий випадок — командування, яке не вписується у стандартні ешелони й позначається знаком «++». Детально з прикладами — у пості про позначення ешелонів.

Поруч живуть ампліфікатори посилення: «+» — підрозділ посилений, «−» — послаблений (передав частину спроможностей іншому), «±» — посилений та послаблений одночасно. Ці режими використовуються на дивізіонному та нижчих рівнях.

Розміри: восьмикутник і величина L

Розмір знака визначається відносно умовного восьмикутника всередині обрамлення. Відносно величини L задаються довжина та висота восьмикутника; вони можуть змінюватися від 1,0L до 1,5L залежно від форми обрамлення. Мінімальний розмір точки — 0,15L. Значення L прив’язане до масштабу карти: 1:50 000 — L = 13 мм; 1:100 000 — 9 мм; 1:200 000 — 7 мм; 1:500 000 — 6 мм. Розміри знаків із неповним обрамленням (повітряні та підводні) мають відповідати розмірам знаків із повним обрамленням.

Позначка зазвичай не має виходити за внутрішнє обрамлення, але є винятки: деякі позначки (наприклад, медичного підрозділу) займають увесь внутрішній простір і торкаються обрамлення — це дозволено лише для сухопутних знаків.

Як скласти знак за чотири кроки

Для кожного сімейства знаків документ дає однакову покрокову методику (табл. 12, 14, 17, 21, 23, 25, 27, 29):

1. Крок 1. Оберіть обрамлення відповідно до стандартної ідентифікації (дружній, ворожий, нейтральний, невідомий…).
2. Крок 2. Доповніть основний сектор знака позначкою — що це за об’єкт.
3. Крок 3. Додайте модифікатор у секторі 1 (верхня частина восьмикутника).
4. Крок 4. Додайте модифікатор у секторі 2 (нижня частина) та ампліфікатори для візуалізації.

Правило одне: в одному секторі — тільки один модифікатор. Опанувавши методику, користувач може самостійно скласти будь-який знак у логічній послідовності — саме в цьому перевага системи над «каталогом картинок».

Приклад: читаємо знак танкової групи

Ось як ці елементи працюють разом на реальному знаку зразка ОВТ (рисунок 17 документа):

Синій колір і модифікатор позначають середній танк своїх військ. Цифра 2 угорі — кількість танків у групі. Група «дата–час» показує, що танки були тут 2 лютого 2019 року о 12:25. Нижче — координати GPS і тип танків (Т-64). Цифра 2 біля нижнього лівого краю — друга рота, цифри праворуч — 52 омбр. Стрілка знизу означає, що танки в русі, 045 — загальний напрямок руху 45°, тобто на північний схід. A1 — відомості повністю достовірні та підтверджені кількома джерелами. Один компактний знак — і повна картина для командира.

Вісім сімейств знаків: короткий огляд

Сухопутні підрозділи (5.5)

Знак підрозділу складається з обрамлення, заливки, модифікаторів та ампліфікаторів. Саме тут найбільше полів ампліфікаторів — від ешелону до рівня оцінювання достовірності (A1–F6). Ось кілька типових знаків із каталогу:

Повний розбір 98 знаків підрозділів — у пості про умовні знаки загальновійськових підрозділів.

Озброєння та військова техніка Сухопутних військ (5.6)

Знак зразка ОВТ можна наносити і без обрамлення — тоді сторону показує лише колір. Клас озброєння кодується горизонтальними лініями: без лінії — загальне позначення, одна — легке, дві — середнє, три — важке. Межі класів задано таблицею 16: наприклад, для ствольної артилерії легке — до 120 мм, середнє — 120–160 мм, важке — понад 160 мм (але не більше 210 мм). Мобільність (шасі, причіп, залізнична платформа тощо) показується графічними ампліфікаторами знизу знака. Тут же — позначки стрілецької зброї, танків, артилерії, ППО, ракетних ПУ, автотехніки та засобів розвідки (сенсор, РЛС, БПЛА).

Авіація (5.7)

Основні позначки — літак (нерухоме крило), вертоліт (рухоме крило), БПЛА, аеростати. Тип і завдання кодуються літерними модифікаторами: A — ударний, B — бомбардувальний, C — транспортний, F — винищувальний, R — розвідувальний, K — заправник, SEAD — придушення ППО, CSAR — бойовий пошуково-рятувальний тощо. Сектор 2 показує клас (H/M/L) і радіус дії (CR/SR/MR/LR).

Морські знаки (5.8)

Окремо — надводні об’єкти (бойові, амфібійні, мінної боротьби, небойові кораблі) і окремо підводні: у підводного знака обрамлення відкрите зверху, а поле X показує глибину (наприклад, 150 FT).

Космічні знаки (5.9), підтримка цивільного населення (5.10), інфраструктура (5.11)

Космічні знаки будуються з обрамлення, відкритого знизу, заливки, позначки та модифікатора. Знаки підтримки цивільного населення та об’єктів (установ) інфраструктури мають власні набори полів — зокрема ємкість установи, структуру (виробництво, зберігання, комунальні послуги) та індикатор країни трилітерним кодом.

Знаки управління військами (силами) (5.3)

Це точки, лінії, райони та тактичні завдання — межі зон відповідальності, райони спеціального призначення та інша «географія» операції, яку не передати піктограмою. Вони комбінуються зі знаками підрозділів і доповнюються текстовими ампліфікаторами (наприклад, «ОТУ 18.00 25.08»).

Чи можна створювати власні знаки

Так. Прикінцева примітка розділу дозволяє особі, яка наносить тактичні знаки на карту або схему, за необхідності створювати власні знаки й абревіатури, яких немає в документі. Умови дві: пояснити значення створеного знака в легенді карти чи схеми — і бажано, щоб таких знаків було не більше ніж 2–3.

А от що точно не варто робити — «творчо» змінювати стандартні елементи: тимчасові зміни позначки для кращої візуалізації дозволені, але вони не мають зачіпати стандартну ідентифікацію знака, розмір об’єкта або його стан, і кольори мають лишатися стандартними.

Сам каталог знаків (розділ 6 документа, 1056 знаків із назвами) ми розібрали в окремому пості — повний каталог тактичних знаків ЗСУ за Наказом 140. Тим, хто працює з картою щодня, зручніше мати документ під рукою на папері: друковане видання Наказу 140 з усіма знаками та таблицями є в нашому магазині.

Часті питання

Що таке умовні знаки ЗСУ і де вони затверджені?

Це стандартизована система графічних знаків для відображення підрозділів, озброєння, інфраструктури та діяльності військ на оперативних (бойових) документах. Вона затверджена наказом Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020 у складі ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів».

Чим умовні знаки ЗСУ відрізняються від тактичних знаків НАТО?

Українська система побудована за тією ж логікою, що й натівська: та сама композиція знака (обрамлення, заливка, позначка, модифікатор, ампліфікатор), ті самі форми обрамлення за сторонами і ті самі принципи кольорів. Наказ 140 адаптує цей підхід до ЗСУ — з українськими назвами, власними знаками пунктів управління та структур і прив’язкою до вітчизняних зразків ОВТ. Набір знаків у форматі PNG/SVG можна взяти в пості «Тактичні знаки НАТО: завантажити».

Що таке ампліфікатори?

Це елементи додаткової інформації, які наносяться за межами обрамлення знака: ешелон, номер підрозділу, вище формування, дата і час, координати, швидкість, боєздатність тощо. Кожне поле має стандартне місце навколо знака, а використовувати рекомендується лише справді потрібні поля, щоб не захаращувати карту.

Яким кольором позначаються свої війська і противник?

Свої та дружні сили — синім, противник і підозрілі об’єкти — червоним, нейтральні — зеленим, об’єкти з нез’ясованою належністю — жовтим. Для кожного кольору документ задає точні RGB-значення окремо для позначки та заливки, тож знаки виглядають однаково в усіх системах.

Скільки всього тактичних знаків у Наказі 140?

Каталог у розділі 6 документа містить 1056 умовних знаків: пункти управління, підрозділи всіх родів військ, озброєння і техніка, інженерні загородження, тилові об’єкти та інше. Але суть системи в тому, що знаки не треба заучувати всі — будь-який знак складається з типових елементів за чотирикроковою методикою.