Оперативні (бойові) документи: класифікація, вимоги, оформлення — довідник

Оперативні (бойові) документи — це робоча мова штабу: замисли, плани, директиви, бойові накази й розпорядження, робочі карти та схеми. Як саме їх оформлювати в ЗСУ, визначає ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів», затверджений наказом Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020.

Цей довідник стискає перші чотири розділи документа (стор. 6–66) у практичний конспект: склад реквізитів, вимоги до текстових і графічних документів, правила таблиць, порядок внесення змін і де шукати типові зразки.

Класифікація бойових документів

Тимчасовий порядок розрізняє документи за двома осями.

За формою

Текстуальні — оформлюються на білому папері формату А3 (297х420 мм), А4 (210х297 мм) та А5 (148х210 мм), зазвичай книжковим форматом аркуша. Це замисли, плани, директиви, накази, розпорядження, пояснювальні записки.

Графічні — виконуються на топографічних і спеціальних картах, кальках, плівці та білому папері формату А1 (840х584 мм), А3, А4, А0, а за потреби — на нестандартних аркушах (наприклад, схема радіозв'язку). До графічного документа додається обліковий аркуш — на папері А4 альбомним форматом.

Електронні копії оригіналів зберігаються на машинних носіях (жорстких дисках, CD/DVD, флеш-накопичувачах) з відповідним грифом обмеження доступу.

За призначенням

Планувальні — замисел та план операції (бойових дій) з додатками: текстова частина плюс графічна частина на карті.

Директивні — оперативна директива, бойовий наказ, бойове розпорядження, попереднє (попереднє бойове) розпорядження. Ними завдання доводяться до військ; для уточнення завдань, визначених у директивах і бойових наказах, до військ доводяться бойові розпорядження.

30 реквізитів оперативного документа

Реквізити — обов'язкові дані, які надають документові юридичної сили. Повний перелік (стор. 6–7): 01 — малий Державний Герб України; 02 — гриф обмеження доступу; 03 — номер примірника; 04 — назва органу військового управління, яким поставлено завдання щодо розроблення; 05 — гриф затвердження; 06 — заголовок документа; 07 — відмітка про спеціальний код; 08 — назва органу, який розробив документ; 09 — місце та рік розроблення; 10 — обліковий номер; 11 — додатки; 12 — масштаб; 13 — показник обсягу; 14 — виконавець і кресляр; 15 — кількість примірників та дата завершення розроблення; 16 — номенклатура карти; 17 — оперативна обстановка; 18 — умовні позначення; 19 — підпис документа; 20 — дата підпису; 21 — категорія терміновості; 22 — адресат; 23 — заголовок до тексту; 24 — текст документа; 25 — місце для печатки; 26 — розрахунок розсилки; 27 — ознайомлення з документом; 28 — виготовлення документа; 29 — дані про відправлення; 30 — відмітка про відпрацювання.

Жоден документ не несе всі 30 одразу — для кожного типу визначено свій набір (п. 1.3.9):

• титульний аркуш замислу — вісім реквізитів (1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9);
• титульний аркуш плану — дев'ять (додається спеціальний код);
• титульний аркуш додатка — вісім (1, 2, 3, 4, 6, 8, 9, 11);
• обліковий аркуш графічного документа — тринадцять;
• лицьовий бік карти (схеми) — вісім (2, 3, 6, 12, 17, 18, 19, 20);
• лицьовий бік першого аркуша директивного документа — вісім (2, 3, 19, 21, 22, 23, 24, 25);
• зворотний бік останнього аркуша директивного документа — чотири (26, 27, 28, 29).

Кілька практичних деталей. Герб — 17х12 мм у центрі верхнього поля. Гриф обмеження доступу («Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості») друкується у правому верхньому куті шрифтом 12 пт; документи, розроблені в ході підготовки, додатково маркуються позначкою «По навчанню». Номер примірника («Прим. № ___») стоїть під грифом; в електронному документі він не заповнюється — проставляється після друку. Печатка ставиться так, щоб охоплювала підпис службової особи та кілька літер назви посади, а на оперативній директиві, бойовому наказі й бойовому розпорядженні — у правому нижньому куті кожного аркуша, крім останнього. Розрахунок розсилки складається, якщо документ надсилається п'яти та більше адресатам.

Категорія терміновості та спеціальні відмітки

Директивні та інші оперативні документи поділяються на п'ять категорій терміновості: «ГОРИЗОНТ», «ЕФІР», «БУРАН», «ЗЛІТ» та безкатегорійні. «ГОРИЗОНТ» — найвища: документи вищої категорії передаються негайно, з перериванням передачі документів нижчої.

Додатково використовуються чотири спеціальні відмітки: «ПЕРЕДАВАТИ ЗІ ЗВОРОТНОЮ ПЕРЕВІРКОЮ» (для передачі з високим ступенем достовірності), «ПІДЛЯГАЄ КОНТРОЛЮ» (станція приймання негайно доповідає час вручення адресату), «ПО НАВЧАННЮ» (у період навчань) та «ОСОБИСТО» (секретний документ вручається особисто адресатові).

Загальні вимоги до оформлення

Оперативні документи виготовляються з використанням комп'ютерної техніки або друкарської машинки, а за їх відсутності пишуться від руки. Правила рукописного оформлення: чіткий рівний почерк друкованими великими літерами, висота літер 2,5–3 мм, міжрядковий інтервал 6 мм. Текст — тільки чорним кольором, українською мовою, стисло і без зворотів, що не несуть змістового навантаження.

При комп'ютерному наборі: шрифт Times New Roman 12–14 пт, звичайне накреслення, одинарний міжрядковий інтервал з вирівнюванням по ширині. Arial дозволений тільки для графічних документів (реквізити облікового аркуша, карти чи схеми).

Поля текстуального документа (лицьовий бік): ліве — 30 мм, верхнє — 20 мм, праве — 10 мм, нижнє — 20 мм. Друк — на одному боці аркуша, за винятком останнього. Кожен аркуш, крім першого, нумерується посередині верхнього поля арабськими цифрами шрифтом 12-го розміру. Абзац починається з відступу 5 знаків (15 мм).

Окремі правила — для цифр у тексті: нумерація частин пишеться цифрою (72 омбр), числівники на початку речення — завжди словом («п'ять танків надійшло у 72 омбр», але «72 омбр отримала 5 танків»), кількість з'єднань і частин — словами («три мбр»), а в таблицях співвідношення сил — числами. Нумерація ешелонів, позицій, смуг і рубежів — словами: перший ешелон, друга позиція.

Особливості текстуальних документів

Час зазначається київський, чотирма групами двозначних чисел: години, хвилини, число, місяць, рік — наприклад, 00.30 15.05.2020. Назви населених пунктів друкуються великими літерами у називному відмінку: ЛАНДИРІ, ліс «ТЕМНИЙ», РОМНИ.

Порядок перелічування пунктів — одна з найчастіших помилок у штабній роботі:

• для своїх військ — з правого флангу і проти руху годинникової стрілки;
• для противника — з лівого флангу противника і за рухом годинникової стрілки;
• смуги, ділянки, зони — не менш ніж чотирма пунктами; райони, сектори відповідальності — не менш ніж трьома; рубежі — не менш ніж двома.

Розмежувальні лінії визначаються не менш як трьома пунктами, один з яких — на лінії зіткнення; пункти перелічуються від тилу до фронту, спочатку лінія праворуч, потім ліворуч. Якщо пункт не входить у смугу — перед назвою ставиться «(вик.)» (виключно). Маршрути руху зазначаються від вихідного пункту через проміжні до передньої межі району зосередження.

Особливості графічних документів

Оперативна обстановка наноситься тонкими лініями умовними знаками, не забиваючи топографічної основи карти. Використовуються шість основних кольорів: синій — свої війська, червоний — противник, чорний — реквізити й підписи, коричневий — нейтральні країни та маршрути висування, зелений — загородження і дружні країни, жовтий — підтушовування районів хімічного зараження. Повний розподіл — у розборі шести кольорів бойової карти.

Ключові правила нанесення:

• фактичне положення і дії — суцільною лінією; імовірні та сплановані — переривистими (штриховими);
• знищення цілі — дві суцільні лінії, що перекреслюють знак; виведення з ладу (подавлення) — одна суцільна плюс одна переривиста; свої засоби — синім, противника — червоним;
• визначальна точка положення об'єкта — центр умовного знака; пункти управління наносяться так, щоб флагшток спирався в точку розміщення на місцевості;
• на одну карту наноситься, як правило, не більше чотирьох положень військ станом на різний час;
• джерело і час отримання інформації підписуються чорним із стандартними скороченнями: ПвР — повітряна розвідка, РЛР — радіолокаційна, АДж — агентурне джерело, П — зізнання полоненого тощо; неперевірена інформація позначається синім знаком питання.

Графічні документи дозволено оформлювати і в чорно-білому варіанті: свої війська — одинарна чорна лінія, противник — подвійна або одинарна з позначкою «ПТН». Для додаткових, не передбачених керівними документами знаків застосовується формалізована таблиця «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ» (рекомендований розмір 300х200 мм, графи «Знак» і «Зміст знака»).

Висота букв заголовка карти залежить від кількості аркушів у склейці: від 15 мм (до 6 аркушів) до 60 мм (понад 30), що відповідає розмірам шрифту Arial від 60 до 240. Ширина букви — 3/4 висоти, товщина елементів — 1/7. Як оформлюється блок підпису й масштаб — окремо розібрали у пості про підпис і масштаб робочої карти.

Для зосередження уваги дозволяється «підняття карти»: гідрографія — блакитним, рослинність — світло-зеленим, рельєф — світло-коричневим, дорожня мережа — темно-коричневим, залізниці та державний кордон — чорним.

Вимоги до таблиць

Таблиця складається з чотирьох елементів: нумераційний заголовок («Таблиця 1» — праворуч, без крапки; єдина таблиця в документі не нумерується), тематичний заголовок (2–4 рядки по центру, перший рядок великими літерами), головна частина (заголовки граф — іменником у називному відмінку однини) і хвостова частина (нумераційна графа, боковик, прографка).

Клітинки не можна лишати порожніми: якщо відомостей немає — пишеться «немає відом.», в іншому випадку ставиться тире. Якщо таблиця переходить на наступні аркуші, графи нумеруються, а заголовок змінюється на «Продовження таблиці 1» і «Закінчення таблиці 1».

Внесення змін і доповнень

У текстуальних документах слова закреслюються горизонтальною лінією чорного кольору, нові дані пишуться над закресленими. У графічних — умовні знаки закреслюються навхрест чорними лініями, нові наносяться в іншому місці. Зміни завіряються малою печаткою спеціального діловодства, а на звороті робиться запис на кшталт «Виправленому: 1/72 омбр на 1/28 омбр — вірити».

Усі зміни в текстових планувальних документах фіксуються в Аркуші обліку внесених змін (дата, документ, підстава, зміст, посада й підпис особи). І головне обмеження: документи, до основного змісту яких вноситься понад 40% змін і доповнень, потребують повного переопрацювання.

Типові зразки — розділ 4

Розділ 4 (стор. 36–64) містить готові зразки: титульні аркуші замислу, плану та додатка; аркуш змісту, перелік додатків, блок підпису, аркуш обліку змін та аркуш ознайомлення; обліковий аркуш і лицьовий бік графічного документа з розмірами шрифтів; оформлення оперативної директиви, бойового розпорядження, наказів про затвердження замислу і плану та зворотного боку останнього аркуша директивного документа.

Форми, яких немає у Порядку, розробляють штаби видів ЗСУ, структурні підрозділи МОУ, Генштабу та штаби оперативних командувань — але тільки ті, що дійсно потрібні для управління військами, прості й наочні. Уточнення вводяться в дію директивами Генерального штабу ЗСУ.

Далі, з розділу 5, Порядок переходить до військових умовних знаків — модульної системи з обрамлень, позначок і ампліфікаторів, побудованої за логікою стандартів НАТО. Працювати із цим розділом зручніше в паперовому вигляді: друковане видання Наказу 140 з усім каталогом знаків є в нашому магазині.

Часті питання

Бойові документи — це що таке?

Це оперативні (бойові) документи, за допомогою яких здійснюється планування операцій (бойових дій) і управління військами: замисли і плани, оперативні директиви, бойові накази, бойові розпорядження, робочі карти та схеми. Порядок їх оформлення в ЗСУ визначає ВКДП 5(3)-00(01).02, затверджений наказом ГК ЗСУ № 140 від 11.09.2020.

Яка класифікація бойових документів та вимоги до них?

За формою документи поділяються на текстуальні (папір А3/А4/А5) та графічні (карти, кальки, плівка, аркуші до А0), за призначенням — на планувальні (замисел, план) і директивні (директива, бойовий наказ, бойове розпорядження). Основні вимоги: визначений набір реквізитів для кожного типу, шрифт Times New Roman 12–14 пт (Arial — для графічних), чорний колір тексту, встановлені поля та гриф обмеження доступу.

Бойові графічні документи — це?

Це документи, у яких обстановка відображається умовними знаками на топографічній основі: графічні частини планів, робочі карти, схеми. Обстановка наноситься тонкими лініями шести кольорів; фактичне положення — суцільною лінією, плановане — переривистою; до графічного документа оформлюється обліковий аркуш на А4.

Чим оперативні документи відрізняються від документів поточного діловодства?

Оперативні документи оформлюються за окремими правилами ВКДП 5(3)-00(01).02: мають власний склад із 30 реквізитів, категорії терміновості («ГОРИЗОНТ», «ЕФІР», «БУРАН», «ЗЛІТ»), а їхній зміст переважно містить інформацію з обмеженим доступом. Документи, розроблені в ході навчань, відрізняють позначкою «По навчанню» під грифом обмеження доступу.

Скільки реквізитів має бойовий наказ чи директива?

Лицьовий бік першого аркуша директивного документа має вісім реквізитів: гриф обмеження доступу, номер примірника, категорію терміновості, адресат, заголовок до тексту, текст, підпис і місце для печатки. Зворотний бік останнього аркуша — ще чотири: розрахунок розсилки, ознайомлення, виготовлення документа та дані про відправлення.