Гриф обмеження доступу: ДСК, Таємно, Цілком таємно, Особливої важливості

Будь-який оперативний (бойовий) документ у ЗСУ починається не із заголовка, а з правого верхнього кута — саме там стоїть гриф обмеження доступу. Це реквізит 02 із тридцяти обов'язкових реквізитів, визначених ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів» (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020).

Розбираємо за документом: що таке гриф, які бувають грифи, хто їх надає, де точно розміщувати напис на аркуші та які суміжні реквізити з ним пов'язані. Гайд стане в пригоді штабним офіцерам, виконавцям документів і всім, хто складає іспити з оформлення оперативних документів.

Що таке гриф обмеження доступу

За визначенням пункту 1.2.2 ВКДП, гриф обмеження доступу до документа — це реквізит матеріального носія інформації (документа), що засвідчує ступінь обмеження доступу до такої інформації. Простіше кажучи: напис у куті аркуша каже кожному, хто взяв документ до рук, кому цей документ можна показувати, а кому — ні, і за якими правилами його обліковувати, зберігати й пересилати.

Документ прямо зазначає: зміст оперативних документів містить переважно інформацію з обмеженим доступом — секретну або службову. Тому гриф — не формальність «про всяк випадок», а стандартний елемент майже кожного бойового наказу, розпорядження чи робочої карти. Звідси й місце реквізиту у складі: одразу після Малого Державного Герба України (реквізит 01), перед номером примірника (реквізит 03).

Два типи інформації — дві групи грифів

ВКДП розрізняє службову і секретну інформацію, і від цього залежить, який саме гриф отримає документ.

Службова інформація: гриф «Для службового користування»

Службова інформація — це інформація, яка відповідає перелікам відомостей, що становлять службову інформацію. Матеріальним носіям такої інформації присвоюється гриф обмеження доступу «Для службового користування» — у побуті його скорочують до ДСК. Ключовий момент: підставою для грифа ДСК є не державна таємниця, а саме перелік відомостей установи (або рішення відповідної комісії з питань роботи із службовою інформацією).

Секретна інформація: три ступені грифа секретності

До секретної інформації належить інформація, яка містить відомості, що становлять державну таємницю. Залежно від ступеня секретності інформації, яка міститься у документі, надається один із трьох грифів секретності:

• «Таємно»;
• «Цілком таємно»;
• «Особливої важливості».

Отже, ієрархія обмеження доступу на оперативних документах виглядає так: ДСК (службова інформація) → «Таємно» → «Цілком таємно» → «Особливої важливості» (державна таємниця за зростанням ступеня секретності). ДСК — не «четвертий ступінь секретності», а окрема категорія: гриф обмеження доступу для службової інформації, тоді як три інші — грифи секретності для державної таємниці.

Хто надає гриф документу

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання їм грифа секретності на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ). Робить це посадова особа, яка готує, створює, підписує чи затверджує такий матеріальний носій інформації (документ).

Тобто гриф — це відповідальність виконавця й підписанта, а не «пізніша» відмітка діловодства. Виконавець, який працює над проєктом бойового документа, вже на етапі розроблення визначає, під яку статтю ЗВДТ чи пункт переліку службової інформації підпадає зміст, і проставляє відповідний гриф. Далі ця прив'язка фіксується документально — про це нижче, у реквізиті «Виготовлення документа».

Де і як розміщується гриф: правила оформлення

ВКДП задає точну геометрію реквізиту:

• Місце: правий верхній кут документа.
• Прив'язка по висоті: на титульному аркуші текстового оперативного документа, у тому числі на додатках, верхній край напису грифа повинен збігатися з верхнім краєм Малого Державного Герба України. Сам Герб розміщується у центрі верхнього поля аркуша і має розміри 17 мм заввишки та 12 мм завширшки — тож гриф стоїть на одній лінії з ним.
• Формат напису: один рядок, шрифт 12 друкарських пунктів.

Зразок верхньої частини титульного аркуша секретного документа виглядає так: по центру верхнього поля — Малий Державний Герб, у правому верхньому куті на рівні його верхнього краю — напис грифа:

                                                        Таємно
                                                        Прим. № ___

Під грифом друкується наступний реквізит — номер примірника: скорочене слово «Примірник», знак номера і нижня риска («Прим. № ___»), теж в один рядок 12-м кеглем. Лівий край номера примірника має збігатися з лівим краєм грифа. В електронному документі номер примірника не заповнюється — він проставляється вже після друку.

Позначка «По навчанню»

Окреме правило для навчальних документів. Оперативні документи, розроблені у ході оперативної (бойової) підготовки, повинні мати позначку «По навчанню» — саме за нею їх відрізняють від документів поточного діловодства. Позначка проставляється під грифом обмеження доступу:

                                                        Таємно
                                                        По навчанню

Це важливо на практиці: документ із навчань може виглядати як бойовий, мати той самий гриф і ту саму структуру, але облік і подальша доля в нього інші. Позначка знімає двозначність з першого погляду на кут аркуша.

Гриф працює не сам: пов'язані вимоги ВКДП

Гриф у куті — видима частина системи. У розділах 1.2.27–1.2.29 і 1.3 ВКДП є ще кілька вимог, які прямо випливають із грифа документа.

Реквізит «Виготовлення документа»: підстава для грифа

У лівому нижньому куті зворотного боку останнього аркуша друкується реквізит «Виготовлення документа». Для секретних документів там зазначаються: кількість примірників; список адресатів (не більше чотирьох); стаття ЗВДТ, на підставі якої засекречено документ; найменування посади, підпис, ім'я та прізвище виконавця, який надав гриф секретності, і номер його телефону; назва та реєстраційний номер машинного носія, з якого друкувався документ; дата створення.

Для документів із грифом «Для службового користування» логіка та сама, тільки замість статті ЗВДТ вказується номер пункту переліку відомостей установи або реквізити акту комісії з питань роботи із службовою інформацією. Зразок формулювання з документа:

Гриф обмеження доступу надано на підставі п.3.6 ПСІ-2017

Тобто кожен гриф на титулі має «паспорт» на звороті останнього аркуша: хто надав, на якій підставі, з якого носія друкували.

Гриф на електронних носіях

Електронні копії оригіналів документів зберігаються на машинних носіях — жорстких дисках, оптичних CD/DVD, флеш-накопичувачах, — і ці носії повинні мати відповідний гриф обмеження доступу. Гриф «живе» не лише на папері: флешка з проєктом таємного документа сама стає носієм з грифом.

Гриф визначає канал передачі

Від грифа залежить, якими автоматизованими системами документ можна пересилати: для відкритої інформації — засоби АСУ ЗСУ «Дніпро», захищена «СЄДО» МОУ; для інформації з грифом «Для службового користування» — «Система ЗСУ 002»; з грифом «Таємно» — «Система ЗСУ 001». Документи вищих ступенів секретності відправляються засобами шифрованого зв'язку через підрозділи охорони державної таємниці.

До речі, гриф — лише перший із тридцяти реквізитів, що надають документу юридичної сили: далі йдуть гриф затвердження, заголовок, підпис і масштаб, категорія терміновості та інші.

Часті питання

Гриф «Для службового користування» — це що?

Це гриф обмеження доступу, який присвоюється матеріальним носіям службової інформації — тобто інформації, що відповідає перелікам відомостей, які становлять службову інформацію. На відміну від грифів секретності, ДСК не пов'язаний з державною таємницею: підставою є пункт переліку відомостей установи або акт комісії з питань роботи із службовою інформацією.

Гриф «Для службового користування»: який зразок оформлення на документі?

Напис розміщується у правому верхньому куті документа в один рядок шрифтом 12 пунктів. На титульному аркуші верхній край напису має збігатися з верхнім краєм Малого Державного Герба України (17×12 мм у центрі верхнього поля). Під грифом друкується номер примірника «Прим. № ___», вирівняний по лівому краю грифа, а на звороті останнього аркуша зазначається підстава надання грифа, наприклад: «Гриф обмеження доступу надано на підставі п.3.6 ПСІ-2017».

Чим гриф секретності відрізняється від грифа обмеження доступу?

Гриф обмеження доступу — загальне поняття: реквізит, що засвідчує ступінь обмеження доступу до інформації. Гриф секретності — його різновид для документів з державною таємницею: «Таємно», «Цілком таємно» або «Особливої важливості» залежно від ступеня секретності. Гриф «Для службового користування» — теж гриф обмеження доступу, але для службової інформації, яка не є державною таємницею.

Хто надає гриф секретності документу?

Посадова особа, яка готує, створює, підписує чи затверджує документ. Засекречування здійснюється на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ), а конкретна стаття ЗВДТ фіксується у реквізиті «Виготовлення документа» на звороті останнього аркуша разом з посадою, підписом та прізвищем виконавця, який надав гриф.

Чи ставиться гриф на навчальних документах?

Так. Оперативні документи, розроблені під час оперативної (бойової) підготовки, мають звичайний гриф обмеження доступу, а під ним — позначку «По навчанню». Саме ця позначка відрізняє навчальні документи від документів поточного діловодства.