Копії карт на прозорих і непрозорих матеріалах: правила

Копію робочої карти чи схеми не завжди роблять на такому самому аркуші топооснови. Пункт 2.2.17 ВКДП 5(3)-00(01).02 (Наказ ГК ЗСУ № 140) дозволяє оформлювати копії графічних документів на прозорому матеріалі — кальці або плівці — та на непрозорому — папері чи картоні. Але щоб така копія залишалася робочим документом, а не просто малюнком, на неї, крім оперативної обстановки, треба нанести кілька обов'язкових елементів — і для прозорого та непрозорого матеріалу вони різні.

Розберімо всі вимоги пункту 2.2.17 — з прикладами записів прямо з документа.

Два матеріали — два набори вимог

Логіка пункту 2.2.17 проста: копія має бути придатна для роботи без оригіналу. Той, хто отримає кальку чи аркуш паперу з обстановкою, повинен точно «посадити» її на свою карту або зорієнтуватися за координатами. Тому документ вимагає:

• на прозорому матеріалі (калька, плівка) — пункти для суміщення з картою;
• на непрозорому матеріалі (папір, картон) — координатну сітку із цифрами.

Оперативна обстановка наноситься в обох випадках за загальними правилами — кольори, умовні знаки, підписи такі самі, як на робочій карті (докладно про кольори — у розборі шести кольорів бойової карти).

Копія на кальці або плівці: три пункти суміщення

На прозорий матеріал наносять не менше трьох пунктів — саме для того, щоб потім точно сумістити кальку з картою. Вимоги до цих пунктів такі:

• розташовуються по кутах внутрішньої рамки аркуша карти або в місцях перетинання координатної сітки;
• позначаються перехресними лініями чорного кольору довжиною два-три сантиметри;
• біля кожного пункту робиться пояснювальний напис — у прикладі з документа це оцифровка ліній сітки «04» і «12» біля перехрестя.

Три пункти — це мінімум, який гарантує однозначне положення кальки: два пункти ще дозволяють «перевернути» або перекосити аркуш, три — вже ні. На практиці їх ставлять по кутах робочої ділянки, якнайдалі один від одного.

Копія на папері або картоні: координатна сітка

Непрозорий матеріал з картою не суміщають — тому на нього наносять координатну сітку з цифрами (оцифровуванням): одержувач орієнтується за координатами, а не накладанням.

І тут головна заборона пункту 2.2.17: наносити координатну сітку від руки заборонено. Сітка, накреслена «на око», дає похибку в сотні метрів на місцевості — саме тому документ формулює це як пряму заборону, а не рекомендацію.

Масштаб, номенклатура і рік видання карти

Незалежно від матеріалу, на копії потрібно зазначити масштаб, номенклатуру та рік видання карти, з якої знято інформацію. Приклад запису з документа:

МАСШТАБ 1 : 100 000
Номенклатура карти: N-37-56, N-37-57, N-37-68, N-37-69
Карта видання 2003 року.

Без цих даних копія втрачає прив'язку: та сама точка на картах різних років видання може «поїхати» через оновлення топооснови. Що таке номенклатура і де вона зазначається на самій карті — окремо в пості про обліковий номер, код і номенклатуру карти.

Документ поза масштабом: напис і стрілка на північ

Якщо графічний документ виготовлено у довільному масштабі без координатної сітки (типова схема «від руки»), правило інше. Робиться пояснювальний напис «Поза масштабом», а стрілкою наноситься напрямок на відповідну сторону світу — північ – південь. Пояснювальний підпис розташовується зліва над нижнім краєм графічного документа.

Тобто навіть схема без масштабу мусить дати читачеві дві речі: чесне попередження, що відстані на ній не вимірюються, і орієнтир, де північ.

Типові помилки при виготовленні копій

• Два пункти суміщення замість трьох на кальці — аркуш неможливо однозначно посадити на карту.
• Сітка від руки на паперовій копії — пряме порушення заборони п. 2.2.17.
• Немає року видання карти — копію звірятимуть з іншим виданням топооснови.
• Пункти суміщення кольоровим олівцем — документ вимагає саме чорний колір перехресних ліній.
• Схема без напису «Поза масштабом» і стрілки на північ — одержувач сприйме довільний масштаб як реальний.

Сусідні пункти того ж підрозділу описують підняття топооснови кольоровими олівцями — це вже про читабельність, а не про прив'язку: див. підняття карти і топооснови.

Повний перелік цих правил з прикладами є у друкованому виданні Наказу 140 — зручно тримати під рукою в штабі замість PDF.

Часті питання

Що наносять на копію карти на кальці за наказом 140?

Крім оперативної обстановки — не менше трьох пунктів для подальшого суміщення з картою. Їх розташовують по кутах внутрішньої рамки аркуша або в місцях перетину координатної сітки і позначають перехресними лініями чорного кольору довжиною 2–3 см з пояснювальним написом. Також зазначають масштаб, номенклатуру та рік видання карти.

Чи можна накреслити координатну сітку від руки?

Ні. Пункт 2.2.17 прямо забороняє наносити координатну сітку від руки. На непрозорий матеріал сітка наноситься з оцифровуванням, і точність тут критична — за нею одержувач визначатиме координати об'єктів.

Чи є копія карти бойовим графічним документом?

Так, копії графічних документів — частина системи оперативних (бойових) документів, і вимоги до їх оформлення прописані в тому ж розділі 2.2, що й правила ведення робочої карти командира. Класифікацію всіх типів документів дивіться у довіднику з оперативних (бойових) документів.

Що писати, якщо схему виготовлено без масштабу?

Робиться напис «Поза масштабом» зліва над нижнім краєм документа, а стрілкою показується напрямок північ – південь. Це обов'язкові елементи для будь-якого графічного документа в довільному масштабі без координатної сітки.

Скільки пунктів суміщення потрібно на прозорому матеріалі?

Не менше трьох. Саме три точки гарантують, що кальку можна сумістити з картою єдиним способом — без перекосу чи дзеркального розвороту. На практиці їх розносять якнайдалі одна від одної.