Умовний знак підрозділу не малюють «як вийде» — його складають, як конструктор, у чітко визначеному порядку. Розділ 5.5 ВКДП 5(3)-00(01).02 (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 140) встановлює окремий стандарт для розробки знаків сухопутних підрозділів, окремих осіб та організацій, а табл. 12 документа розписує самі кроки складання.
Ця інструкція для тих, хто наносить обстановку на робочу карту або готує схему в штабі: розбираємо кожен крок з прикладами прямо з документа — від вибору обрамлення до ампліфікаторів навколо готового знака.
- Умовний знак складається з чотирьох компонентів: обрамлення, колір (заливка), модифікатори та ампліфікатори (рисунок 10 документа)
- Порядок складання визначає табл. 12 «Кроки складання знаків сухопутних підрозділів» (стор. 81–82)
- Обрамлення обирають за стандартною ідентифікацією — 7 станів: дружній, ворожий, нейтральний, невідомий, очікувано дружній, підозрілий, невизначений
- В одному секторі знака дозволяється розміщувати тільки один модифікатор (примітка до табл. 12)
- Додаткову інформацію навколо знака несуть ампліфікатори — їхні поля (A–AR) описано в табл. 13 на стор. 82–85
- Стандарт діє для сухопутних підрозділів, окремих осіб та організацій (п. 5.5.1)
З чого складається знак: чотири компоненти
Пункт 5.5.1 документа визначає композицію знака однозначно: обрамлення, колір (заливка), модифікатори та ампліфікатори. Це показано на рисунку 10:
Коротко про ролі компонентів (детальний розбір кожного — в окремому пості «Як влаштований умовний знак НАТО»):
- Обрамлення — зовнішня рамка, форма якої кодує, хто перед вами: свій, ворог чи невідомий;
- Колір (заливка) — дублює ту саму ідентифікацію кольором усередині рамки;
- Позначка — функціональна частина знака, яка відображає склад військового об'єкта (поле A за табл. 13);
- Модифікатори — додаткові елементи всередині рамки, що уточнюють позначку;
- Ампліфікатори — текст і графіка навколо рамки: ешелон, номер, приналежність, час тощо.
Тепер збираємо знак у тому порядку, який задає табл. 12. У документі кроки 4 і 5 об'єднані в один (модифікатор у секторі 2 та ампліфікатори йдуть одним рядком таблиці), але на практиці це дві окремі дії, тому розписуємо їх окремо.
Крок 1. Оберіть обрамлення відповідно до стандартної ідентифікації
Перше питання — хто це. Табл. 12 наводить сім станів стандартної ідентифікації, і кожному відповідає своя форма обрамлення:
- Дружній — суцільна лінія (для сухопутного підрозділу — прямокутник);
- Ворожий — суцільна лінія, ромб;
- Нейтральний — суцільна лінія, квадрат;
- Невідомий — суцільна лінія, чотирипелюсткова форма;
- Очікувано дружній — та сама дружня форма, але пунктирною лінією;
- Підозрілий — ворожа форма пунктиром;
- Невизначений — форма невідомого пунктиром.
Разом з обрамленням знак одразу отримує і заливку: блакитна — дружній, червона — ворожий, зелена — нейтральний, жовта — невідомий. Про це — окремий пост про кольори умовних знаків НАТО. Важливо не плутати заливку знака з кольорами, якими наносять обстановку на карту, — то інша система.
Крок 2. Оберіть та доповніть основний сектор знака позначкою
Порожня рамка — це ще не знак. У основний сектор (центр обрамлення) додається позначка — функціональна частина, яка каже, що це за підрозділ: механізований, артилерійський, інженерний, розвідувальний тощо. За табл. 13 позначка може бути текстовою або графічною.
Позначки не вигадують — їх беруть з каталогу знаків розділу 6 документа. Для загальновійськових підрозділів (механізовані, танкові, мотопіхотні) є готовий набір — див. 98 знаків загальновійськових підрозділів.
Крок 3. Оберіть та доповніть модифікатор у секторі 1
Сектор 1 — це верхня частина внутрішнього простору знака, над позначкою. Сюди ставлять модифікатор, який уточнює основну позначку: наприклад, спосіб десантування чи спеціалізацію підрозділу.
Крок 4. Оберіть та доповніть модифікатор у секторі 2
Сектор 2 — нижня частина внутрішнього простору, під позначкою. Тут зазвичай опиняються модифікатори, що описують спосіб пересування чи оснащення.
І головне обмеження, зафіксоване приміткою до табл. 12: в одному секторі дозволяється розміщувати тільки один модифікатор. Якщо потрібно передати більше інформації — для цього існують ампліфікатори.
Крок 5. Додайте ампліфікатори для візуалізації
Знак усередині готовий, але на карті він мовчить: не видно ні рівня підрозділу, ні номера, ні приналежності. Це завдання ампліфікаторів — текстових і графічних елементів навколо обрамлення. Пункт 5.5.2 пояснює їхню мету: стандартизація розміщення інформації про спроможності, стан та розташування підрозділів. Рисунок 11 документа показує, де саме розташовується кожне поле:
Повний опис полів займає в документі табл. 13 на чотирьох сторінках (стор. 82–85). Ось найуживаніші поля, з якими працює командир на карті:
| Поле | Назва | Що позначає |
|---|---|---|
| B | Ешелон | Графічний ампліфікатор рівня управління — відділення, взвод, рота, батальйон… (розбір у пості про позначення ешелону) |
| D | Покажчик зведеного підрозділу | Підрозділ (в/ч), тимчасово сформований під одним командуванням для окремого завдання |
| F | Посилення або послаблення | (+) — посилення, (−) — послаблення, (±) — посилення та послаблення |
| G | Штабний коментар | Вільний текст з необхідною для командира інформацією |
| M | Вище формування | Номер або назва вищого рівня управління (корпус — римськими цифрами) |
| Q | Стрілка напрямку руху | Напрямок руху знака або намір руху; без стрілки — позначення місцезнаходження (крім органів управління) |
| S | Позначка штабу | Визначає знак як орган управління (штаб) |
| T | Унікальне позначення | Номер чи назва конкретного підрозділу |
| W | Дата, час | Група дати й часу формату DDHHMM з суфіксом часової зони, трилітерним місяцем і роком, або “O/O” |
| AB | Індикатор хибності | Показує, що це макет або хибний підрозділ для введення в оману |
| AL | Боєздатність | Один колір: зелений — повністю боєздатний; жовтий — з незначними вадами; червоний — у бою неефективний; чорний — потребує відновлення |
Серед менш очевидних полів: J — рівень оцінювання достовірності розвідувальної інформації (літера A–F за достовірністю джерела плюс цифра 1–6 за достовірністю інформації), K — бойова ефективність за шкалою 1–4, Z — швидкість у морських милях або кілометрах за годину, AF — загальний ідентифікатор на кшталт «Гвоздика» для гаубиці 2С3 або «Оплот» для танка Т-84. Формат запису часу в полі W детально розібраний у пості про запис часу в бойових документах.
Що виходить у результаті
Пройшовши п'ять кроків, отримуємо повноцінний знак: обрамлення каже «свій», позначка — «механізований», модифікатори уточнюють оснащення, ешелон над рамкою — рівень підрозділу, а текстові поля — номер і приналежність. Ось як виглядають готові знаки з каталогу документа:
Той самий алгоритм працює для будь-якого сухопутного підрозділу — від відділення до бригади. Різниця лише в наборі позначок, модифікаторів та значенні ешелону.
Типові помилки при складанні знака
- Два модифікатори в одному секторі. Примітка до табл. 12 прямо забороняє: один сектор — один модифікатор.
- Ампліфікатори всередині рамки. Номер підрозділу, час, приналежність — усе це поля навколо знака за рисунком 11, а не текст усередині обрамлення.
- Суцільна лінія для непідтверджених об'єктів. Очікувано дружній, підозрілий та невизначений стани позначаються пунктирним обрамленням.
- Стрілка напрямку руху в органів управління. За описом поля Q знак без стрілки позначає місцезнаходження — за винятком органів управління, де для цього служить позначка штабу (поле S).
Часті питання
Як намалювати тактичний знак підрозділу?
За табл. 12 наказу 140: спершу оберіть обрамлення за станом ідентифікації (свій — прямокутник, ворог — ромб), потім додайте позначку роду військ в основний сектор, далі — модифікатори в сектори 1 і 2 (по одному на сектор) і завершіть ампліфікаторами навколо знака: ешелоном, номером, приналежністю.
Що таке ампліфікатори?
Ампліфікатори — це текстові та графічні елементи, які розташовуються навколо обрамлення знака і надають додаткову інформацію про спроможності, стан та розташування підрозділу. Табл. 13 наказу 140 описує близько трьох десятків полів — від ешелону (B) і посилення/послаблення (F) до боєздатності (AL) та індикатора хибності (AB).
Чим модифікатор відрізняється від ампліфікатора?
Модифікатор стоїть усередині обрамлення — у секторі 1 (над позначкою) або секторі 2 (під нею) — і уточнює саму позначку. Ампліфікатор розташовується зовні, навколо рамки, і додає інформацію про підрозділ: номер, рівень, час, напрямок руху. В одному секторі може бути тільки один модифікатор.
Як позначається знак батальйону?
Основа знака збирається за загальними кроками табл. 12, а належність саме до батальйону показує графічний ампліфікатор ешелону (поле B) над обрамленням — дві вертикальні риски. Готові знаки батальйонів різних родів військ зібрані в каталозі розділу 6 документа.
Тактичні знаки ЗСУ і знаки НАТО — це одне й те саме?
Наказ 140 запровадив у ЗСУ систему умовних знаків, побудовану за стандартами НАТО: та сама логіка обрамлень, заливки, модифікаторів та ампліфікаторів. Тож знак, складений за цією інструкцією, буде зрозумілий і українському штабу, і союзникам. Детальніше — у пості про систему знаків ЗСУ за стандартом НАТО.
Джерело
ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів», затверджений наказом Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020, розділ 5.5, табл. 12–13, рисунки 10–11, стор. 81–85. Документ тимчасовий (редакція 2020 року, апробація до грудня 2021) — перевіряйте актуальність перед застосуванням. Для роботи з паперовою картою зручно мати під рукою друковане видання наказу 140 — воно доступне в нашому магазині.