Шість кольорів бойової карти: що і яким кольором наносять

Відкриваєш бойову карту — і ще до того, як прочитаєш хоч один підпис, кольори вже розповіли головне: де свої, де противник, що зруйновано і де заражена місцевість. Це не звичка окремого штабу, а жорстке правило: розділ 2.2 ВКДП 5(3)-00(01).02, затвердженого наказом Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020, закріплює рівно шість основних кольорів і чітко розписує, що яким наноситься.

У цьому гайді — повний розбір кольорової системи: кожен колір, кожен випадок застосування, плюс типи ліній, позначення знищених цілей і правила для чорно-білого варіанта, коли під рукою лише один олівець.

Загальне правило: тонкі лінії, шість кольорів

Пункт 2.2.1 задає базу: оперативна обстановка наноситься тонкими лініями з використанням умовних знаків — так, щоб не забивати топографічну основу карти (схеми) та написи на ній. Карта під обстановкою має залишатися читабельною: рельєф, населені пункти, дороги повинні проглядатися крізь тактичний шар.

Умовні знаки наносяться лініями шести основних кольорів: червоний, чорний, синій, коричневий, зелений, жовтий. У кожного — свій закріплений зміст, і саме він робить карту зрозумілою будь-якому офіцерові без додаткових пояснень. Зверніть увагу: у системі за наказом 140 свої війська — сині, противник — червоний. Для тих, хто вчився за старими радянськими підручниками, це дзеркально навпаки — детально про логіку системи, узгодженої зі стандартами НАТО, ми розповідали в окремому розборі як влаштована система умовних знаків ЗСУ.

Синій: свої війська і все, що з ними пов'язано

Синьому кольору присвячений найдовший перелік у документі (п. 2.2.2). Ним наносяться:

• положення, завдання і дії військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, Національної гвардії, Державної спеціальної служби транспорту, Держспецзв'язку, пункти управління органів охорони державного кордону та морської охорони ДПСУ;
• розмежувальні лінії;
• межі операційних зон (районів);
• межі районів введення правового режиму воєнного (надзвичайного) стану;
• тилові межі та пункти управління;
• зони ураження зенітних ракетних військ;
• положення, завдання і дії ВМС, Повітряних Сил, авіації Сухопутних військ, ракетних військ і артилерії, зенітних ракетних військ, берегових ракетно-артилерійських частин та їхні командні пункти;
• радіотехнічні та спеціальні війська: інженерні, ХБРЯ-захисту, зв'язку, РЕБ, топографічні, гідрометеорологічні, частини й підрозділи матеріально-технічного забезпечення (від трубопровідних до метрологічного забезпечення) та їхні пункти управління;
• удари своїх військ ракетами у звичайному спорядженні;
• вогонь артилерії, рубежі досяжності ракет;
• цивільні дорожні організації — дорожньо-будівельні, ремонтно-будівельні, містобудівельні, дорожньо-експлуатаційні.

Окреме правило: заходи безпеки застосування військ (сил) позначаються пунктирною лінією поверх умовних знаків.

Простими словами: усе, що воює на нашому боці, стріляє з нашого боку або обмежує наші дії, — синє. Це відповідь на популярний запит «синій колір на карті військ»: синій = свої.

Червоний: противник, зараження, пожежі

Червоним кольором за п. 2.2.4 наносяться:

• положення, завдання і дії військ (сил) противника;
• ділянки місцевості (райони), заражені противником хімічною зброєю і біологічними засобами;
• зони пожеж і напрямки їх розповсюдження.

Тобто червоний — це не лише ворожі підрозділи, а й усе небезпечне, що противник створив на місцевості. Логіка кольору — «загроза».

Чорний: увесь текст на карті

Чорний колір (п. 2.2.3) — службовий. Ним виконуються:

• усі реквізити, формуляри, заголовки, таблиці та їх зміст за свої війська (сили);
• усі пояснювальні підписи, формуляри, таблиці, що стосуються противника.

Важливий нюанс, на якому часто помиляються: підписи до знаків противника — теж чорні, а не червоні. Червоною є лише графіка (знаки, лінії), а весь текст на карті — чорний. Чорним же кольором за п. 2.2.15 зазначаються джерело, час і дата отримання інформації — скороченнями на кшталт ПвР (повітряна розвідка), НЗР (наземна розвідка), П (зізнання полоненого); усього документ наводить 26 таких скорочень. А от інформація, яка потребує перевірки, позначається знаком питання синього кольору.

Коричневий, зелений, жовтий: три «вузькі» кольори

Коричневий

За п. 2.2.5 коричневим наносяться:

• положення, завдання і дії військ нейтральних країн;
• маршрути висування своїх військ (сил) і проходи в гірських хребтах;
• сектори огляду та зони виявлення;
• стаціонарні лінії зв'язку телекомунікаційних мереж загального користування (спеціального призначення);
• зона виявлення засобів радіолокаційної розвідки.

Зелений

Зеленим кольором (п. 2.2.6) наносяться загородження та руйнування своїх військ, а також положення, завдання і дії військ дружніх країн. Тож мінне поле, встановлене нашими саперами, на карті буде зеленим, а не синім.

Жовтий

Жовтий — колір не ліній, а підтушовування (п. 2.2.7). Ним підтушовуються:

• знак району, у якому противником було застосовано хімічну зброю;
• об'єкт, який містить небезпечну хімічну речовину.

Додаткові кольори підтушовування: блакитний, фіолетовий, помаранчевий

Шість основних кольорів — це лінії знаків. Але для покращення візуалізації окремих зон п. 2.2.8 рекомендує підтушовування додатковими кольорами. Зони ураження зенітних ракетних комплексів за дальністю стрільби доцільно підтушовувати:

• ЗРК середньої дальності — синім;
• ЗРК малої дальності — блакитним.

Зони виявлення засобів радіолокаційної розвідки частин зенітних ракетних військ підтушовуються за висотами:

• Н=1000 м — зеленим;
• Н=4000 м — фіолетовим;
• Н=12000 м — помаранчевим.

Так на одній карті ППО одразу видно і дальність комплексів, і висотні «поверхи» радіолокаційного поля.

Не тільки колір: що означає тип лінії

Колір відповідає на питання «чиє», а тип лінії — «наскільки це точно». За п. 2.2.11 фактичне положення і дії військ та об'єктів наносяться суцільною лінією, а імовірні та сплановані дії — переривистими (штриховими) лініями.

Стан цілі теж кодується лініями (п. 2.2.12):

• знищення цілі — дві суцільні лінії, які перекреслюють умовний знак;
• виведення з ладу, пошкодження, подавлення, нейтралізація — одна суцільна плюс одна переривиста лінія;
• ціль, яку заплановано знищити (вивести з ладу, пошкодити, подавити), перекреслюється переривистими лініями.

І тут знову працює колір: знищення чи подавлення засобами своїх військ позначається синім, засобами противника — червоним.

Сам умовний знак при цьому наноситься відповідно до дійсного розташування об'єкта на місцевості й орієнтується за напрямком дій військ або ведення вогню; визначальна точка положення — центр умовного позначення (п. 2.2.9). Пункти управління наносяться так, щоб вертикальна лінія флагштока спиралася нижньою частиною в точку розміщення на місцевості (п. 2.2.10). Про те, з чого взагалі складається знак — обрамлення, позначка, ампліфікатори, — читайте в статті про будову умовного знака НАТО.

Положення військ станом на різний час

Коли на одній карті треба показати динаміку, п. 2.2.14 пропонує позначати положення військ (сил) станом на різний час суцільною лінією з додаванням паралельних до неї пунктирних, штрихових, штрихпунктирних ліній, спеціальних позначок та (або) підтушовуванням суцільної лінії різними кольорами. У документі наведено приклад — чотири положення одного підрозділу протягом доби:

Розшифрування таких позначень доцільно включати до формалізованої таблиці «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ» (18 реквізит). Важливе обмеження: на одну карту (схему) наноситься, як правило, не більше чотирьох положень — далі карта перестає читатися.

Та сама таблиця «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ» рятує й тоді, коли потрібного знака в керівних документах немає: п. 2.2.16 прямо дозволяє використовувати додаткові умовні знаки — накреслення розміщується у графі «Знак», пояснення — у тому ж рядку праворуч.

А якщо є тільки чорна ручка?

Документ передбачає і це. За п. 2.2.13 графічні документи дозволяється оформлювати у чорно-білому (некольоровому) варіанті. Щоб не втратити головне розрізнення «свої/противник», для розмежувальних ліній і рубежів використовуються:

• одинарна чорна лінія — свої війська (сили);
• подвійна чорна лінія — противник, або одна чорна лінія з позначкою літер «ПТН» по краях.

Це правило варто пам'ятати кожному, хто веде робочу карту в полі: кольорові олівці закінчуються, а вимога однозначності — ні.

Насамкінець — про копії (п. 2.2.17): їх можна оформлювати на прозорому (калька, плівка) або непрозорому (папір, картон) матеріалі. На прозорому, крім обстановки, наносяться не менше трьох пунктів по кутах внутрішньої рамки аркуша — щоб копію потім можна було точно сумістити з картою.

Уся ця система кольорів працює в парі з каталогом самих знаків — понад тисячу позначень підрозділів, техніки, дій та об'єктів зібрано в повному каталозі тактичних знаків ЗСУ за наказом 140. Для роботи з паперовою картою зручно мати під рукою друковане видання Наказу 140 — воно продається в нашому магазині.

Часті питання

Якого кольору наносять противника на карті?

Червоним. За п. 2.2.4 ВКДП червоним наносяться положення, завдання і дії військ (сил) противника, а також ділянки місцевості, заражені противником хімічною зброєю і біологічними засобами, та зони пожеж із напрямками розповсюдження. Але всі пояснювальні підписи й таблиці, що стосуються противника, виконуються чорним.

Що означає синій колір на карті військ?

Синій — це свої війська: положення, завдання і дії частин ЗСУ, НГУ, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, прикордонників, а також розмежувальні лінії, тилові межі, пункти управління, зони ураження зенітних ракетних військ, удари своїх ракет і вогонь артилерії. Якщо коротко: усе, що діє на нашому боці, — синє.

Скільки кольорів використовується для умовних знаків на карті?

Шість основних: червоний, чорний, синій, коричневий, зелений, жовтий (п. 2.2.1). Додатково для підтушовування окремих зон рекомендовані блакитний (ЗРК малої дальності), фіолетовий і помаранчевий (зони виявлення радіолокаційної розвідки на висотах 4000 і 12000 м).

Яким кольором позначається вогонь артилерії на карті?

Синім — якщо це вогонь своєї артилерії: п. 2.2.2 відносить вогонь артилерії та рубежі досяжності ракет до синього кольору разом з ударами своїх військ ракетами у звичайному спорядженні. Дії артилерії противника, як і все інше за противника, наносяться червоним.

Чи можна вести карту без кольорів, однією ручкою?

Так, п. 2.2.13 прямо дозволяє чорно-білий (некольоровий) варіант. Свої війська позначаються одинарною чорною лінією, противник — подвійною чорною лінією або одинарною з позначкою «ПТН» по краях.