Таблиці на карті: де розміщувати «Умовні позначення» та інші

Крім оперативної обстановки, на лицьовий бік карти наносять таблиці: «Умовні позначення», основні показники операції, таблицю маршу, побудову похідного порядку. Кожна з них має своє штатне місце — і ВКДП 5(3)-00(01).02 (наказ ГК ЗСУ № 140) задає його схемою на стор. 50 з точністю до міліметра. Цей розбір — для тих, хто оформлює робочу карту чи графічну частину плану і не хоче переклеювати таблиці після зауважень штабу.

Які таблиці взагалі бувають на карті

Пункт 1.3.9 ВКДП визначає для лицьового боку карти (схеми) вісім обов'язкових реквізитів: гриф обмеження доступу, номер примірника, заголовок документа, масштаб, оперативна обстановка, умовні позначення, підпис документа і дата підпису. Повний перелік із розмірами — у довіднику про лицьову сторону карти.

Крім них, документ прямо дозволяє наносити й інші елементи: основні показники операції (бойових дій), таблицю маршу, побудову похідного порядку тощо (стор. 20). Саме взаємному розміщенню цих таблиць присвячена схема 4.2.2в на стор. 50.

«Умовні позначення» — 18-й реквізит

За п. 1.2.17 ВКДП (стор. 12) «Умовні позначення» — це формалізована таблиця для введення додаткових, не передбачених керівними документами, умовних знаків та пояснення їх змісту. Тобто вона не дублює штатний каталог знаків наказу 140 — туди вносять тільки те, чого в каталозі немає, або спеціальні позначення конкретного документа.

Правила розміщення і побудови:

• місце — завжди нижній правий або лівий кут карти (схеми); який саме кут — залежить від завантаження карти оперативною обстановкою;
• відстань — 200 мм від правого чи лівого краю карти;
• прив'язка по вертикалі — нижній край таблиці повинен збігатися з верхнім краєм 19-го реквізиту «Підпис документа»;
• розмір — рекомендовано 300 × 200 мм; кількість рядків залежить від кількості додаткових знаків і скорочень, які вводяться;
• графи — заголовками граф повинні бути слова «Знак» та «Зміст знака»;
• заголовок — «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ» пишеться великими літерами, на схемі стор. 50 він стоїть за 10 мм над таблицею.

Типовий приклад наповнення дає п. 2.2.14 (стор. 26): коли на одній карті показують положення військ станом на різний час, кожен варіант лінії (пунктирна, штрихова, підтушована кольором) розписують рядками таблиці — «Положення військ (сил) станом на 06.00 23.03», «…станом на 09.00 23.03» і так далі.

Основні показники — під заголовком документа

Таблиця основних показників операції (бойових дій) прив'язана до верхньої частини карти, симетрично середини:

• назва «ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ» — на 30 мм нижче заголовка документа;
• сама таблиця — ще на 20 мм нижче назви;
• формат на схемі — той самий прямокутник 300 × 200 мм.

Орієнтиром слугує середина карти: заголовок документа, основні показники і підпис документа вишиковуються по одній вертикальній осі.

Похідний порядок і таблиця маршу — на вільному місці

Для цих двох таблиць жорсткої прив'язки немає. Примітка до схеми на стор. 50 формулює правило так: побудова похідного порядку та таблиця маршу розміщуються на вільному від оперативної обстановки місці. На самій схемі похідний порядок показаний у лівій частині поля карти — але це ілюстрація, а не догма: головне, щоб таблиця не лягала на обстановку.

Як будувати самі таблиці

Внутрішня будова будь-якої таблиці в оперативних документах регламентована окремим підрозділом 2.3 ВКДП (стор. 30–33): чотири елементи — нумераційний заголовок, тематичний заголовок, головна частина і хвостова частина. Тематичний заголовок пишеться у два–чотири рядки по центру, перший рядок — великими літерами нежирним шрифтом (саме так оформлені «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ» і «ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ»). Детальний розбір з прикладами ярусних заголовків — у пості про таблиці в бойових документах.

Типові помилки

• Таблиця посеред карти. «Умовні позначення» не «десь унизу», а строго в куті: 200 мм від краю, нижній край — по верхньому краю підпису документа.
• Дублювання штатних знаків. У таблицю вносять лише додаткові, не передбачені керівними документами знаки — переписувати туди стандартні знаки з каталогу наказу 140 не потрібно.
• Довільні назви граф. Тільки «Знак» і «Зміст знака» — інші варіанти («Позначення», «Розшифровка») документом не передбачені.
• Таблиця поверх обстановки. Похідний порядок і таблиця маршу шукають вільне поле; кут для «Умовних позначень» теж обирають з огляду на завантаження карти.

Часті питання

Що таке таблиця умовних позначень на карті?

Це 18-й реквізит графічного оперативного документа — формалізована таблиця з графами «Знак» і «Зміст знака», куди вносять додаткові умовні знаки, не передбачені керівними документами, з поясненням їх змісту. Розміщується в нижньому правому або лівому куті карти, рекомендований розмір 300 × 200 мм.

Чим ця таблиця відрізняється від умовних позначень на топографічній карті?

Умовні позначення топографічної карти — це друкована легенда топооснови (рельєф, гідрографія, дороги), яку створює картографічна служба. Таблиця «Умовні позначення» за наказом 140 — елемент бойового графічного документа: її заповнює виконавець, і стосується вона тактичних знаків оперативної обстановки, а не місцевості.

Чи потрібна таблиця, якщо всі знаки на карті стандартні?

Таблиця призначена саме для додаткових, нестандартних позначень. Якщо вся обстановка нанесена штатними знаками наказу 140, вносити їх у таблицю не потрібно — зміст стандартних знаків визначає сам документ, зокрема каталог розділу 6 (див. повний каталог знаків).

У який кут ставити таблицю — правий чи лівий?

Документ допускає обидва варіанти: відстань 200 мм відлічується від правого чи лівого краю карти залежно від завантаження карти оперативною обстановкою. На схемі стор. 50 таблиця показана в правому нижньому куті — це найпоширеніший варіант.