Космічні умовні знаки: супутники, орбітальні угруповання

Супутники розвідки, зв'язку і навігації давно стали учасниками бойових дій, тому на оперативних картах для них передбачений окремий клас умовних знаків. Розділ 5.9 ВКДП 5(3)-00(01).02 (Наказ Головнокомандувача ЗСУ № 140) описує, як будуються знаки об'єктів, розгорнутих у космосі на навколоземній орбіті: з чого складається знак, у якій послідовності його збирати і які текстові поля можна дописати навколо.

Цей пост — про теорію побудови космічного знака. Готові знаки супутників, кораблів і орбітальних станцій зібрані в каталозі розділу 6.13 — про нього окремий пост «Умовні знаки космічних систем».

  • Космічний знак складається з чотирьох елементів: обрамлення, колір (заливка), функціональна позначка та модифікатор.
  • Знак збирається за 4 кроки (таблиця 25 документа): обрамлення → позначка → модифікатор сектора 1 → модифікатор сектора 2 й ампліфікатори.
  • В одному секторі дозволено розміщувати тільки один модифікатор.
  • Навколо знака передбачено 9 полів ампліфікаторів: A, G, H, T, V, X, Z, AL, AO (таблиця 26, стор. 112).
  • Висота (поле X) записується в метрах або футах великими літерами: 1500MSL, FL150.
  • Джерело: розділ 5.9, друковані стор. 110–112 Наказу 140.

З чого складається космічний знак

Композиція та сама, що й у решти знаків стандарту НАТО (докладно — у пості «Як влаштований умовний знак НАТО»): обрамлення задає належність, колір заливки її дублює, функціональна позначка показує, що це за об'єкт, а модифікатори уточнюють деталі.

Рисунок 37 з Наказу 140 — композиція космічних знаків: обрамлення, колір, позначка, модифікатори секторів 1 і 2
Рисунок 37 з Наказу 140 — композиція космічних знаків: обрамлення, колір, позначка, модифікатори секторів 1 і 2

На рисунку з документа видно характерну рису космічних знаків: обрамлення дружнього космічного об'єкта — та сама «арка», що й у повітряних знаків, але з зафарбованим верхнім сегментом. Саме чорна «шапка» на вершині арки відрізняє супутник від літака на карті. Це логічне продовження системи просторової ідентифікації, де форма знака кодує середовище — наземне, повітряне, надводне, підводне чи космічне (розбір усіх п'яти вимірів — у пості «Просторова ідентифікація знаків»).

У прикладі з рисунка всередині обрамлення стоїть піктограма супутника, у секторі модифікатора 1 — напис LEO (низька навколоземна орбіта), у секторі модифікатора 2 — літера O. Так один знак одразу повідомляє: це космічний апарат, він дружній, і він працює на конкретній орбіті.

Чотири кроки складання знака

Таблиця 25 документа задає логічну послідовність. Опанувавши її раз, знак будь-якого космічного об'єкта збирається без підглядання в каталог.

Крок 1. Обрамлення за стандартною ідентифікацією

Спочатку обирається форма обрамлення відповідно до стану об'єкта. Документ наводить сім станів: дружній, ворожий, нейтральний, невідомий, очікувано дружній, підозрілий, невизначений. Правила ті самі, що й для всіх знаків стандарту — див. «Форми обрамлення знаків».

Крок 2. Основний сектор і позначка

Усередину обрамлення додається функціональна позначка — графічна або текстова частина, яка відображає склад військового об'єкта (поле A з таблиці 26).

Крок 3. Модифікатор у секторі 1

Верхній сектор знака заповнюється модифікатором — наприклад, позначенням орбіти, як LEO у прикладі документа.

Крок 4. Модифікатор у секторі 2 та ампліфікатори

Останніми додаються модифікатор нижнього сектора і текстові ампліфікатори навколо знака. Примітка до таблиці жорстка: в одному секторі дозволяється розміщувати тільки один модифікатор.

Поля ампліфікаторів навколо космічного знака

Рисунок 38 з Наказу 140 — розташування полів ампліфікаторів навколо космічного знака: AO зверху, T/V/X/G праворуч, AL знизу, швидкість ліворуч
Рисунок 38 з Наказу 140 — розташування полів ампліфікаторів навколо космічного знака: AO зверху, T/V/X/G праворуч, AL знизу, швидкість ліворуч

Таблиця 26 (стор. 112) описує дев'ять полів. Розташування видно на рисунку: текстові поля T, V, X, G шикуються праворуч від знака, AO ставиться зверху, AL — знизу, швидкість — ліворуч.

  • A — позначка. Функціональна частина знака; текстова або графічна.
  • G — штабний коментар. Вільний текст з інформацією, потрібною командиру.
  • H — додаткова інформація. Текстовий ампліфікатор про специфіку виконання.
  • T — унікальне (цифрове) позначення конкретного знака.
  • V — тип зразка ОВТ.
  • X — висота в метрах або футах над поверхнею землі; одиниці виміру пишуться великими літерами: 1500MSL, FL150.
  • Z — швидкість об'єкта.
  • AL — боєздатність. Графічний ампліфікатор одного кольору: зелений — повністю боєздатний; жовтий — боєздатний з незначними вадами; червоний — у бою неефективний, має великі втрати або недоліки; чорний — потребує відновлення.
  • AO — умови взаємодії. Графічний ампліфікатор безпосередньо над знаком у форматі A:BBC-CC (віддалення/розміщення, бойовий статус, засоби озброєння).

Повний довідник усіх полів A–Z для всіх класів знаків — у пості «Ампліфікатори умовного знака».

Які готові космічні знаки є в каталозі

За методикою розділу 5.9 у каталозі документа (розділ 6.13, стор. 258–259) зібрано 11 готових знаків космічних систем — від окремого космічного апарата до орбітального угруповання і районів запуску та посадки. Кілька прикладів:

Умовний знак: Космічний апарат
Космічний апарат
Умовний знак: Розвідувальний КА
Розвідувальний КА
Умовний знак: Орбітальне угруповання (3 – кількість космічних кораблів в угрупованні)
Орбітальне угруповання (3 – кількість космічних кораблів в угрупованні)
Умовний знак: Орбітальна станція
Орбітальна станція

Зверніть увагу на знак орбітального угруповання: цифра біля знака показує кількість космічних кораблів в угрупованні. Весь каталог з поясненнями — у пості «Космічні умовні знаки: супутники, орбітальні угруповання (каталог 6.13)», а всі 1056 знаків документа — у повному каталозі тактичних знаків ЗСУ.

Часті питання

Як виглядає знак супутника НАТО?

Це піктограма супутника всередині обрамлення просторового виміру «космос»: для дружнього об'єкта — блакитна арка із зафарбованим чорним верхнім сегментом. Зверху в секторі 1 може стояти модифікатор орбіти (наприклад, LEO), навколо — текстові ампліфікатори з висотою, швидкістю і типом апарата.

Чим космічний знак відрізняється від повітряного?

Формою обрамлення. Обидва використовують «арку», але у космічного знака верхній сегмент арки зафарбований чорним. Композиція, кроки складання і набір ампліфікаторів побудовані за єдиною логікою стандарту.

Де в Наказі 140 описані умовні знаки космічних об'єктів?

Методика побудови — у розділі 5.9 (друковані стор. 110–112): композиція знака, чотири кроки складання (таблиця 25) і опис полів ампліфікаторів (таблиця 26). Готові знаки супутників, кораблів, станцій і районів запуску — в каталозі розділу 6.13 на стор. 258–259.

Як позначити висоту і швидкість супутника на карті?

Висота записується в полі X у метрах або футах, одиниці виміру — великими літерами (наприклад, 1500MSL або FL150). Швидкість — текстовий ампліфікатор Z, його поле розташоване ліворуч від знака.

Скільки модифікаторів можна поставити на один знак?

По одному в кожному з двох секторів: один у секторі 1 (верхньому) та один у секторі 2 (нижньому). Примітка до таблиці 25 прямо забороняє розміщувати в одному секторі більш ніж один модифікатор.

Джерело

ВКДП 5(3)-00(01).02 «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів», затверджений наказом Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020, розділ 5.9, друковані стор. 110–112 (каталог космічних знаків — розділ 6.13, стор. 258–259). Документ тимчасовий: редакція 2020 року, апробація до грудня 2021 — перевіряйте актуальність положень у своїй частині. Друковане видання Наказу 140 можна придбати в нашому магазині — зручно тримати повний каталог знаків під рукою на папері.