Коричневий, зелений, жовтий: нейтральні, загородження, хімічна небезпека

Синій і червоний на бойовій карті знають усі: свої та противник. Але система кольорів у ВКДП «Тимчасовий порядок оформлення оперативних (бойових) документів» (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 140 від 11.09.2020) складається з шести кольорів — і три «другорядні» з них викликають найбільше запитань на практиці.

Цей мікропост — детальний розбір коричневого, зеленого і жовтого за пунктами 2.2.5–2.2.7 документа (стор. 25). Загальну логіку всіх шести кольорів дивіться в оглядовому матеріалі «Шість кольорів бойової карти».

Коричневий: нейтральні війська, маршрути і зони виявлення

Коричневий — найрізноманітніший за призначенням колір із трьох. За п. 2.2.5 ним наносяться:

• положення, завдання і дії військ нейтральних країн;
• маршрути висування своїх військ (сил) і проходи в гірських хребтах;
• сектори огляду та зони виявлення;
• стаціонарні лінії звʼязку телекомунікаційних мереж загального користування (спеціального призначення);
• зона виявлення засобів радіолокаційної розвідки.

Зверніть увагу на практичну логіку: маршрути висування — це дії своїх військ, але вони наносяться не синім, а коричневим. Так маршрут читається на карті окремо від бойових порядків і не зливається з масою синіх знаків. Те саме із секторами огляду і зонами виявлення РЛС: це «сервісна» інформація, яка коричневим кольором залишається помітною, але не конкурує з головним — положенням і завданнями військ.

Нейтральна сторона коричневим — це особливість національної практики нанесення ліній. Не плутайте з кольорами обрамлення умовних знаків за стандартом НАТО, де для нейтральних передбачений зелений колір знака: про це — окремий матеріал про кольори умовних знаків НАТО.

Зелений: загородження і руйнування своїх військ

Пункт 2.2.6 — найкоротший у підрозділі, але його плутають найчастіше. Зеленим кольором наносяться:

• загородження і руйнування своїх військ;
• положення, завдання і дії військ дружніх країн.

Тобто мінне поле, встановлене своїм інженерним підрозділом, зруйнований своїми військами міст або підготовлений до підриву обʼєкт — це зелений, а не синій. Логіка та сама, що з коричневими маршрутами: інженерні загородження мають читатися на карті одним поглядом, окремо від бойових порядків. Які саме знаки загороджень існують — мінні поля, завали, переправи — дивіться в каталозі умовних знаків інженерних військ.

Другий момент — розведення «свої / дружні»: Збройні Сили України та інші складові сил оборони наносяться синім, а війська дружніх країн — зеленим. Разом із коричневим для нейтральних це дає чотири «сторони» на карті: синій (свої), червоний (противник), зелений (дружні), коричневий (нейтральні).

Жовтий: підтушовування хімічної небезпеки

Жовтий — єдиний із шести кольорів, який за документом не «наноситься», а «підтушовується»: ним не малюють лінії знаків, а заливають (відтіняють) площу вже нанесеного знака. За п. 2.2.7 жовтим підтушовуються рівно два обʼєкти:

• знак району, у якому противником було застосовано хімічну зброю;
• обʼєкт, який містить небезпечну хімічну речовину.

Важливо не змішувати це з п. 2.2.4: ділянки місцевості (райони), заражені противником хімічною зброєю і біологічними засобами, наносяться червоним кольором. Тобто червоний показує заражену територію як результат дій противника, а жовте підтушовування виділяє сам знак району застосування хімзброї та обʼєкти з небезпечними хімічними речовинами — наприклад, промислові. Повний набір знаків зон зараження — у каталозі умовних знаків військ РХБ захисту.

Бонус: підтушовування поза «шісткою» (п. 2.2.8)

Одразу за жовтим документ дозволяє додаткові кольори підтушовування для покращення візуалізації — вони не входять до шести основних:

• зони ураження зенітних ракетних комплексів середньої дальності — синім;
• ЗРК малої дальності — блакитним;
• зони виявлення засобів радіолокаційної розвідки частин ЗРВ за висотами: Н=1000 м — зеленим, Н=4000 м — фіолетовим, Н=12000 м — помаранчевим.

Формулювання «доцільно підтушовувати» — це рекомендація, а не жорстка вимога, на відміну від імперативного «наносяться» у пп. 2.2.2–2.2.7.

Часті питання

Що наносять коричневим кольором на карті військ?

За п. 2.2.5 ВКДП коричневим наносяться пʼять груп обʼєктів: положення, завдання і дії військ нейтральних країн; маршрути висування своїх військ і проходи в гірських хребтах; сектори огляду та зони виявлення; стаціонарні лінії звʼязку телекомунікаційних мереж загального користування; зона виявлення засобів радіолокаційної розвідки.

Чому загородження своїх військ наносяться зеленим, а не синім?

Так вимагає п. 2.2.6: загородження і руйнування своїх військ — зеленим. Це робить інженерну обстановку помітною з першого погляду: мінні поля і руйнування не губляться серед синіх знаків бойових порядків. Синім за п. 2.2.2 наносяться положення, завдання і дії самих військ.

Що означає «жовтим підтушовуються»?

Підтушовування — це кольорове відтінення площі знака, а не нанесення його ліній. Жовтим підтушовуються лише два обʼєкти: знак району, в якому противник застосував хімічну зброю, і обʼєкт, що містить небезпечну хімічну речовину. Сама заражена ділянка при цьому наноситься червоним (п. 2.2.4).

Скільки всього кольорів використовується на робочій карті командира?

Шість основних: червоний, чорний, синій, коричневий, зелений, жовтий (п. 2.2.1). Додатково п. 2.2.8 рекомендує блакитний, фіолетовий і помаранчевий — але тільки для підтушовування зон ураження ЗРК і зон виявлення РЛС за висотами.

Яким кольором позначають війська дружніх і нейтральних країн?

Дружні країни — зеленим (п. 2.2.6), нейтральні — коричневим (п. 2.2.5). Разом із синім для своїх і червоним для противника це чотири «сторони» обстановки на карті.